«З моменту чорнобильської аварії — 26 квітня 1986 року — почався період... ні, не напіврозпаду, а розпаду. Єдиної, могутньої, але в дійсності немічної країни. Великої утопії про найбезпечніше, найщасливіше і найсправедливіше суспільство на землі. Мільйонів людських доль. Чорнобиль закриють сьогодні. Чи закінчиться на цьому період розпаду? Наступного року третій і єдиний діючий енергоблок Чорнобильської АЕС міг би справити ювілей — 20 років бездоганної роботи спочатку в радянській, а потім — в українській енергетиці. У Чорнобилі зараз рівень радіації в межах норми — 50-80 мікрорентген. Кажуть, це навіть нижче, ніж у Києві. Як стверджують експерти, закриття станції — лише початок великого шляху, яким доведеться йти найближчі 40 років. У саркофазі четвертого блоку, що вибухнув, зберігаються 170 тисяч тонн ядерного палива. Воно витікає через бетонні тріщини, заражаючи навколишню місцевість і перетворюючи Прип’ять і Дніпро на стихійні ядерні сховища».
«Місто Чорнобиль, в якому 14 років тому сталася аварія на атомній електростанції, асоціювався завжди з чимось більшим, аніж просто атомною станцією. Слово «Чорнобиль» увійшло в лексику і свідомість усього світу — особливо західного — як незмінний символ страшенного занепаду і некомпетентності прогнилої радянської системи. Чорнобиль також засвідчив, що радянська влада більше була не готовою брехати. Між тим, закриття ЧАЕС залишає низку невирішених проблем. Україна давно погодилася закрити ЧАЕС, проте в тому випадку, коли Захід погодиться компенсувати втрату енергопотужностей, профінансувавши добудову двох реакторів у Хмельницькому та Рівному. Кредиторські структури подібні до ЄБРР, правда, повинні повністю переконатися, що умови з надання ними позик будуть виконані. В Україні важливо не тільки забезпечити всі стандарти безпеки, але й представлення законотворцями інституційних реформ в енергосекторі. Десятиліття перехідного періоду показало, що гроші з допомоги частенько осідають в брудних кишенях».
«Чотирнадцять років і сім місяців минуло після експерименту, який призвів до неймовірної біди, внаслідок якої стався витік радіації, що пронісся десятками Хіросім над Європою. 31 робітник помер одразу ж після вибуху. Тисячі українців з тих пір померли або ж захворіли на рак щитовидної залози чи лейкемію. Закриття ЧАЕС стало можливим під постійним тиском країн Заходу, а особливо США, які бояться, що працюючий донині радянського зразка третій енергоблок — неминуча ще одна Чорнобильська катастрофа. Українці так не нажахані, як решта людей світу. У них немає і найменшого страху, що закриття останнього реактора позбавить їх найкращого важеля для отримання втраченої міжнародної допомоги. Найбагатші промислові країни пообіцяли багато грошей, необхідних для будівництва «Укриття» на ЧАЕС та інших проектів. Однак вони не схильні збільшувати суму, чому стала причиною історія України з всюдисущою корупцією і поганим управлiнням в країні з часу краху СРСР».
