«Американський президент Білл Клінтон закликав українського
лідера Леоніда Кучму надати більшої відкритості економіці та збільшити
зусилля, аби приборкати корупцію... За словами речника Білого Дому Джо
Локгарта під час зустрічі з українським Президентом Клінтон заявив: «Не
існує альтернативи реформам і самопожертві та важкій роботі, що їх потребує
реформа». Адміністрація Клінтона сподівається «побачити результати» в ринкових
реформах до того, як погодиться надати американську підтримку. Україну
було також названо «суспільством, яке перебуває під дріб'язковою опікою
держави».
«Блумберг», 8 грудня
«Про те, що сьогодні Президент України почувається абсолютно
вільним від якихось зобов'язань перед Москвою, передусім, наочно свідчить
його «тронна промова» на інавгурації. Більшу частину свого виступу народний
обранець присвятив відносинам зі США... Особливу увагу приділено співробітництву
з НАТО, європейському вибору країни та стратегічній меті України — вступу
в Європейський Союз. Про «стратегічного партнера» — Росію було згадано
лише мигцем, мов ненавмисно. Вже зараз зрозуміло: хоч як би противилася
цьому Росія, могутня течія нових процесів відносить Україну все далі від
російських берегів».
«Независимая газета», 8 грудня «Щомісяця підприємства
компанії «Нафтогаз України» крадуть із транзитних російських газопроводів
близько 2,5 млрд. кубометрів газу, продаючи його потім третім країнам.
У грошовому вираженні це близько $120—140 млн. Для прикладу: в проведеному
нещодавно взаємозаліку боргів України за наш газ фігурувала цифра у $285
млн. Тобто всі віддані Росії вживані літаки рівноцінні двом місяцям такої
крадіжки. У «Газпромі» сподіваються, що до 2002 року обсяги російського
газу, який іде транзитом через Україну, скоротяться на третину. А поки,
з Україною можна судитися, скоротити подачу газу, але сенсу від цього мало.
Звичку жити на халяву не викоренити. Разом із тим, порушення «Газпромом»
зобов'язань перед західними партнерами ставить Росію в дуже делікатне становище.
Очевидно, що багатомільярдні контракти коштують для нас набагато дорожче,
аніж дружба з Леонідом Кучмою.
Поки Росія зазнає збитків і намагається налагодити відносини
з Заходом, Україна успішно інтегрується в світову спільноту».
«Ерол Маніссалі, професор економіки в Стамбульському університеті,
не бачить для своєї країни офіційного шляху до отримання статусу кандидата
в Європейський Союз. «Уклала б Туреччина союз із Бангладеш?» — ставить
він провокаційне запитання. Чому тоді повинні європейці приймати в ЄС Туреччину
— країну з такою складною економічною ситуацією? Якщо ж приймати Туреччину,
то тоді треба вести переговори і з такими країнами, як Білорусь чи Україна».
«Вельт», 10 грудня
Підготували Микола СІРУК і Наталія ВІКУЛІНА, «День»
