Україна з усіх поглядів більш корумпована країна, ніж Росія, є четвертим найбільшим отримувачем прямої американської допомоги й отримала $ 195 млн. торік, тоді як Росія — $ 130 млн. торік. Єгипет, будучи авторитарною та надзвичайно корумпованою країною, отримав від американських платників податків $ 2,5 млрд.
Наталя Вітренко, колишній економічний ідеолог Соціалістичної партії та радник Мороза, покинула цю партію 1996 року й звинуватила лівих у співпраці «з антинародним режимом Кучми, який руйнує українську економіку, використовуючи рецепти Міжнародного валютного фонду». Успіх Прогресивної соціалістичної партії, заснованої Вітренко, забезпечили в основному стратеги президентської команди. Вітренко була єдиним лівим лідером, котрий мав доступ до телебачення та пропрезидентських видань, попри її обіцянки наказати закрити аеропорти й залізничні вокзали після обрання її президентом, щоб «злочинці, які розкрали країну», не змогли втекти. Вона пообіцяла в разі обрання відправити монетаристів Кабінету Міністрів на уранові копальні, а спікера Ткаченка й Президента Кучму — на довічне ув'язнення в резервацію як простих пенсіонерів. Президентські виборчі штаби тривалий час розглядали «червоно-коричневу» Вітренко як найкращий шанс для Кучми виграти вибори в повторному голосуванні. Вони прокинулися, коли рейтинги, призначені для внутрішнього використання, почали вочевидь показувати, що вона справді доганяє Кучму. Останнє опитування Інституту політики, що вважається дуже надійним джерелом, вказує, що Наталя Вітренко може перемогти Кучму в другому раунді голосування з відривом у 20 відсотків. Замах на її життя значно збільшив шанси Вітренко стати президентом. Як захисник інтересів народу, котрий тепер пролив власну кров у конфронтації з ворогом, вона може піти шляхом білоруського президента Олександра Лукашенка. Багато людей вважає, що саме спроба вбивства майбутнього «батьки» білоруського народу перед президентськими виборами 1994 року привела популіста-провінціала до влади (до речі, обставини цього замаху й досі не з'ясовано).
Радянська армія лишила Україні понад 9 тисяч танків, 11 бронетранспортерів, майже 18 тисяч артилерійських систем, тисячу літаків та велику кількість інших систем озброєння. Склади були заповнені боєприпасами, пальним і продуктами на випадок ведення війни на п'ятьох фронтах. Західні джерела оцінили вартість усього цього багатства у $89 млрд. До 1994 року українські Збройні сили продали озброєння й боєприпасів на суму $ 32,4 млрд. Фахівці вважають, що цього цілком вистачило б на повну реорганізацію армії та відновлення економіки всієї країни.
Відбірковий матч чемпіонату Європи Росія-Україна міцно вплетений у політичний, соціальний, культурний і навіть сексуальний контекст. Такого не траплялося з жодним футбольним поєдинком навіть у радянській історії, де спорт зовні був політизований набагато сильніше. Міліція готується до футболу, як до боротьби з терористами. В Росії матч явно сприймають як спокутування образ, завданих сусідами ефемерному слов'янському братству за всю пострадянську історію. ГРТ, якому випало рейтингове щастя транслювати гру, пускає в ефір принизливі для суперників ролики. В одному з них майбутнє футбольне протистояння малоросів із великоросами переходить навіть на рівень ліжка — черговий гол у ворота команди України перериває на найцікавішому місці українку й росіянина, які вступили в інтимні міжнаціональні стосунки. В Росії на стадіоні очікується небачене зібрання політичної еліти, яка продемонструє унікальне єднання.
