«Естонський парламентарій Тунне Келам, який працював над доповіддю про ситуацію в Україні, не погодився з думкою голови латвійської делегації в Парламентській Асамблеї Ради Європи Юріса Сінка, що доповідь є занадто жорсткою і її треба переглянути. «Я був здивований позицією Сінка, але він сказав, що то є його особиста думка... Я з нею не погоджуюсь... Сила, а також і шарм Ради Європи полягає в жорсткості правил. Інакше держави на кшталт України не будуть зацікавлені в членстві в цій організації, — сказав естонський представник. — Якщо ви пом'якшите політику цієї організації, відкриєте її для всіх, хто хотів би мати лише формальне членство, то РЄ перетвориться на регіональну ООН і нічого більше».
«Після підписання договору про заборону розробки системи протиракетної оборони, виникли дві непередбачені обставини, які створили потребу в поправках до цього договору. Першою обставиною був розпад Радянського Союзу. Отож одна низка поправок зробила б цей договір багатостороннім і залучила б колишні радянські республіки Україну, Білорусь і Казахстан, які позбулися ядерної зброї, отримавши незалежність».
«Поволі західні європейці починають усвідомлювати, що вони живуть у небезпечному світі. Навіть, якщо на Балканах усе заспокоїться — а це залишається під великим питанням, враховуючи потенціал ще більшої жорстокості в Македонії, Чорногорії, Албанії, Боснії, Воєводині та власне в самій Сербії — зростання бідності й нестабільності б'ється об південні та східні кордони «багатої» Європи. Україна, Росія, Білорусь, кавказькі країни і міні-держави, Близький Схід, будь-хто з них може в наступному десятилітті стати свідком ще одного кровопролиття».
