«Європейська комісія, засідання якої очолив комісар із зовнішньополітичних питань Кріс Патен, намагається проштовхнути проект із добудови двох нових атомних реакторів в Україні, які заміщуватимуть Чорнобильський реактор після його закриття в грудні цього року. У той час коли підтримка ядерної енергії постійно падає в Західній Європі, а Німеччина навіть скорочує її виробництво, аналітики вважають досить дивним, що Єврокомісії слід піддаватися чиємусь тискові для розвитку такої енергії на Сході Європи. Досі Європейський Союз рухався у протилежному напрямку, закликаючи країни, які претендують на вступ до цієї організації, особливо Болгарію, Словаччину та Литву, закрити реактори, подібні до чорнобильських. Рекомендації Єврокомісії також дивують, позаяк Україна має і без того надмірну ядерну потужність. «У цій країні є великий надлишок атомної енергії», — говорять промислові аналітики. «Але її проблема в тому, що вона не має досить грошей, аби купити газ або ж ядерне паливо в Росії. Минулої зими в Україні сталася отоплювальна криза, оскільки її 13 реакторів не працювали через фінансові труднощі». Пани Паттен та Верхойген, комісар із розширення Європейського Союзу, мотивують прийняття рекомендацій засудженням часів «холодної війни» і тим, що Україна не повинна залежати від Росії через її енергетичні постачання. Втім, якщо навіть рекомендації підтримають усі комісари Єврокомісії, ці рекомендації ще ухвалити мають члени урядів країн, які входять до Євросоюзу, в Раді Міністрів. Європейський парламент, схоже, теж чинитиме сильний опір. Інша перешкода — ухвалення рекомендацій Європейським Банком із Реконструкції та Розвитку. Згідно з його статусом він має право ухвалювати тільки найменш коштовні рішення для будь-якого проекту, пов’язаного із наданням позик, і тому ЄБРР може бути досить важко довести, що добудова реакторів в Україні — дешева. Речник пана Кріса Паттена Гюннар Віганд, заявив, що не може заперечити певної політичної дилеми в європеських керівних органах з приводу добудови реакторів, але додав: «Добре було б пам’ятати, що зобов’язання перед Україною зафіксовані в Меморандумі взаєморозуміння «сімки» в 1995 роцi. Захід тоді пообіцяв, що допоможе Україні забезпечити альтернативні енергетичні можливості, коли ЧАЕС буде закрито. Але це не виключає і атомної енергії».
«Гардіан», 6 вересня
«Як сусідні держави зі спільним комуністичним минулим і зрозумілими одне одному мовами, Україна та Словаччина мають природно близькі відносини. Близькі по-справжньому, оскільки на землях Словаччини сьогодні живе понад 14 тисяч українців. Українці словацького походження, які залишили свою країну після 1947-го після рiшення радянського лідера Сталіна, аби «привнести життя» в українські села та міста, населення яких в десятки разів зменшилося, повернулися потім в Словаччину аж в 90-х роках. Анатолій Пелех один із них. Він розповів, що не піддтримує тісних зв’язків з тими представниками українського осередку, які живуть нині в Словаччині. Ця відчуженість між ними є головним болем, який, стверджують українці, супроводжує все їхнє життя. Ускладнюють їхнє проживання і ті негативні стереотипи, які стали результатом постійної присутності по всій країні нелегальних працівників з України. Хоч Словаччина і запровадила візові обмеження для України 28 червня, за словами начальника прикордонної поліції Мірослава Самека, всі, хто хоче потрапити до країни, таки потрапляють. «У нас є інформація, що в Україні працюють спеціальні туристичні агенти, які організовують подорожі до Словаччини», — розповів Самек. «Сплачуючи за проїзд, українці отримують місячну візу, яка забезпечує їм в’їзд в країну і можливість працювати, а не просто подорожувати Татрами. Важко сказати, скільки їх тут є». Нелегальні працівники становлять для країни (з 20%-им рівнем безробіття) серйозну проблему, через те що працюють за низьку плату. Один iз словацьких фермерів розповів, що наймає українців на роботу і платить їм по 30—40 словацьких крон за годину (60-85 американських центів). У той же час словаки просять удвічі більше. Пелех розповів, що українці приїжджають на роботу до Словаччини через бідність у своїй країні. Він також додав, що той негатив, який оточує Україну, і став результатом запровадження візового режиму, ускладнив роботу і його організації».
«Словак Спектейтор», 6 вересня
