Призначення губернатором Донецької області Вадима Чупруна, який... не був союзником Віктора Ющенка на минулих виборах, є по-своєму символічним. Деякі спостерігачі можуть розцінити його як прояв гострого кадрового дефіциту, коли президент мимоволі змушений віддавати крісла регіональних начальників не лише «своїм», а й «чужим». Проте в призначенні Вадима Чупруна проглядається та сама логіка, якою Віктор Ющенка керується у своїй кадровій політиці як у центрі, так і на місцях. Схоже, новий Президент прагне задовольнити різні політичні сили, щоб у перспективі забезпечити собі максимально широку підтримку. При цьому на східній Україні, яка голосувала проти нього, він, судячи з усього, робитиме ставку на керівників, не замішаних у протистоянні останніх місяців. Примітно, що під час нещодавніх виборів новий донецький губернатор Вадим Чупрун не був публічним прибічником або противником ані Віктора Ющенка, ані Віктора Януковича. До того ж, він не був помічений у спробах розіграти карту «східноукраїнського сепаратизму».
Існує персональна ворожнеча між пані Тимошенко і паном Кучмою, який 2001 року звільнив її з посади заступника прем’єр-міністра. Тепер, коли вони помінялися ролями, вважають, що вона твердо взяла на приціл так званий клан Кучми, бізнесменів- мільярдерів, які розбагатіли за колишнього Президента. Її наступ, очевидно, санкціонований новим Президентом України Віктором Ющенком і, швидше за все, вестиметься у двох напрямках. По-перше, одним із перших кроків Тимошенко на посаді прем’єр-міністра стало розпорядження про скасування проведеної 2004 року приватизації найбільшого в Україні сталеплавильного комбінату «Криворіжсталь»... Наступними на черзі, здається, будуть привілеї пана Кучми як колишнього президента. Також почали звучати заклики порушити судову справу проти Кучми, який не має імунітету від кримінального переслідування...
8 лютого 2005
Тимошенко стала тринадцятим прем’єром за всю історію незалежної України. Вона перша жінка — глава кабінету в країнах СНД... Прем’єр Тимошенко обіцяє бізнесу стабільність («він не терпить революцій»), олігархам — деприватизацію («вони повинні віддати незаконно отримане»), Ющенку — вірність («ми давно працюємо разом»). У парламенті Юлію підтримала рекордна кількість депутатів — 375. Вона увійшла в Раду «газовою принцесою», вийшла — урядовою королевою... Тимошенко одразу продемонструвала, що вміє перетворювати колишніх ворогів на своїх соратників. Вона запропонувала посаду радника одному із найзавзятіших активістів штабу Віктора Януковича Валерію Коновалюку. А соціалісту Юрію Луценку надала посаду глави МВС — хоча й резервувала її для свого соратника Олександра Турчинова... Юлін кабінет — перший коаліційний в Україні... Урядова програма Тимошенко називається «Назустріч людям». Її розділи названі поетично: «Віра», «Мир», «Гармонія»... У них немає цифр, але є надії. Тимошенко запевнила: кінцева мета цієї програми — щоб «народ зажив краще».
Звісно, Президент Ющенко, як і кожен, хто прийшов до влади внаслідок революції, ніколи не втілить у життя всі райдужні надії його прибічників. І все ж таки прорив в Україні може зробити так, що, хоч яким тернистим був шлях демократії, країна більше не зійде з нього... Море оранжевого світла з центра Києва має, як мінімум, розвіяти затертий стереотип про те, що всі слов’яни аполітичні, пасивні та схильні до того, щоб ними правили авторитарні лідери. Українці не мають великого досвіду життя в демократичній політичній системі, але все ж таки їм вдалося вийти на шлях більш демократичного обрання своїх лідерів і демократичного правління народом.
8 лютого 2005
Одне із завдань, поставлених перед новим урядом України, — в найкоротші терміни подолати корупцію. Чи вийде у чиновників боротися з хабарами?.. Українські корупціонери набагато гірші за російських — гроші беруть, а нічого не роблять. Завдання поставлене архіскладне. Але надія є... Справі можуть допомогти політична воля лідерів, висока гласність на Україні, реформування системи оплати праці чиновників і гігантські кадрові зміни... Заяви про боротьбу з корупцією свідчать, що поки триває перехідний період від популізму виборчої кампанії опозиції до створення серйозного, відповідального керівництва країни. Інституційно кроки поки що робляться вірні: реформувати міністерства доручено людям, абсолютно чужим цим структурам. Але цікаво, що буде з таким важливим елементом боротьби з корупцією, як сильний і незалежний суд. Великою є імовірність, що він швидко проштампує рішення щодо «Криворіжсталі». Якщо так, то замість корупції боротимуться із людьми, які викликають невдоволення.
