Показником того, наскільки зміцнилася влада Президента Віктора Ющенка, стало те, що 373 із 450 депутатів парламенту підтримали запропоновану ним кандидатуру у прем’єр-міністри, Юлію Тимошенко. Проти неї не проголосував жоден законодавець... Ющенко також використав свої великі повноваження виконавчої влади, щоб замінити своїми прихильниками голів усіх 27 регіональних адміністрацій України, за винятком мера Києва, який уже і так є його союзником. Під час іншого голосування парламент схвалив програму уряду — правовий крок, який надає кабінету пані Тимошенко імунітет від висловлення недовіри на рік; перевибори парламенту мають відбутися навесні 2006 року. Зміна позиції законодавчої влади здивувала українців. Кілька місяців тому більшість депутатів були вірні президенту Леоніду Кучмі та підтримували Віктора Януковича... Однак лише через 2 тижні після інавгурації Ющенка майже всі члени парламенту з партії Януковича «Регіони України» вважали за краще підтримати уряд Тимошенко.
У Віктора Ющенка небагато часу на те, щоб досягнути перших успіхів: менше року він ще володітиме всіма своїми виконавчими повноваженнями, а потім набудуть чинності поправки до конституції... Також через рік із лишком відбудуться вибори до парламенту... Передусім Ющенко має спробувати подолати політичний розкол країни. Відокремлення східних регіонів було лише пустою загрозою, адже ці області, в яких один з одним конкурують різні клани, не мають політичної, народної та мовної єдності. А заяви, що схід України буде життєздатним і самостійним або що він нібито тримає на плаву економіку всієї країни, — це легенда. Його старі вугільні й сталеливарні галузі здебільшого нерентабельні. Останніми роками Київ витрачав десяту частину свого бюджету на покриття дефіциту в східних областях і на вирішення соціальних проблем регіону... Вже у перші дні свого перебування на посаді Ющенко продемонстрував, що він вибирає для своєї країни прямий курс на Європу. Він більше не хоче — як робив його попередник Кучма — сигналити у бік Брюсселя, а повертати у бік Москви... Тобто Президент маневрує в полі між Москвою та Брюсселем, і досі досить успішно... Після розширення ЄС Європа та Росія в Україні стали зовнішньополітичними конкурентами, хоча усвідомили це уряди європейських країн та Єврокомісія лише в процесі помаранчевої революції. До цього вони проводили українську політику завжди з оглядкою на Кремль — тепер цьому слід покласти край на користь власної політики. Мистецтво полягатиме в тому, щоб не зачепити Росію цією новою політикою стосовно України. Навпаки, відносини з Україною слід підняти до рівня нинішніх відносин із Росією. Коли вони вийдуть за ці рамки, і вийдуть чи взагалі, і чи переростуть у членство або союз, не в останню чергу залежатиме від самої України. Однак, хоч б там що, шлях туди їй має бути відкритий.
Серед членів українського кабінету найбільш шокучою, надумку українських політиків і політологів, виглядає група силовиків... Силові відомства України досі залишалися ворожими команді Віктора Ющенка... Тому, маючи «в тилу» такі силові відомства, нинішня влада не може почуватися у безпеці. Їх насамперед треба «об’їздити»: провести чистку кадрів, ідейних противників звільнити, інших — приручити. Виконати це завдання і покликані панове Луценко, Гриценко та Турчинов... На своїх посадах силові міністри явно виглядають фігурами тимчасовими — очевидно, їм довірили кризове керівництво... Зовсім інакше виглядає економічний блок уряду Юлії Тимошенко — його сформовано явно не за партійною або ідеологічною ознакою, а винятково за професійними даними. Причому всі посади зайняли люди, відомі як принципові реформатори... До групи відомих професіоналів варто віднести й Бориса Тарасюка, нового голову МЗС. Він уже займав цю посаду раніше і був звільнений за завзяте прагнення до ЄС... Ще одна частина нового уряду України складена за партійною ознакою. Це насамперед віце-прем’єри. Ними стали найяскравіші лідери помаранчевої революції, яких нова влада була просто зобов’язана залучити до роботи в кабінеті, щоб не розколювати власні лави... Можливо, найважливішу роль серед усіх заступників Юлії Тимошенко має зіграти Роман Безсмертний, колишній представник Леоніда Кучми у Верховній Раді. Можливо, він відігравати в новому уряді роль противаги «помаранчевій принцесі». Крім того, саме він є знавцем колишньої еліти — тому недивно, що йому довірили організацію структурної реформи. Нова влада вже каже про необхідність люстрації — у цьому разі саме пан Безсмертний зможе очистити держапарат від добре відомих йому «людей Кучми».
Розслідування справи Гонгадзе, те, чи висунуть обвинувачення в пособництві Кучмі та іншим високопосадовцям, стане критерієм змін, що відбуваються в Україні... Справді, чотири роки по тому пошуки вбивць Гонгадзе та представників влади, які могли бути замовниками злочину, схоже, отримали друге дихання... 24 січня у Страсбурзі Президент Віктор Ющенко пообіцяв, що злочин невдовзі розкриють, назвавши вбивство Гонгадзе «етичною проблемою». Але проблема може виявитися нерозв’язною. Фізичні докази втрачено назавжди. Підозрювані та свідки померли або зникли, причому один із них — за загадкових обставин, у в’язниці. Деякі з людей, пов’язаних з цією справою, як і раніше, займають важливі посади або є членами парламенту, й інтенсивне розслідування пов’язане з величезним політичним ризиком. І все ж таки серйозним проривом у розслідуванні стала передача політичної влади...
