Що тепер треба робити новообраному Президенту Ющенку? Насамперед він має помиритися зі своїми опонентами та з Росією,.. незважаючи на те, що вона підтримала його опонента, і незважаючи на чутки про причетність російських спецслужб до спроби отруїти його діоксином минулої осені. Зробити це йому буде легше, якщо він утримуватиметься від надто явних провокацій проти пана Кучми та його прибічників... Було б правильним переглянути відверто шахрайські приватизаційні оборудки епохи правління Кучми, але Ющенко вчинив би також мудро, якби спробував знайти шляхи до примирення зі своїми опонентами, а не витрачав надто багато сил на копання в минулому. Він вчинив би розумно, обравши собі у прем’єр-міністри когось іншого, але тільки не вибухову Юлію Тимошенко, яка в минулому вела розмови про те, щоб передати пана Кучму в руки правосуддя... Головним завданням Ющенка має стати лібералізація економіки України... Він потребує допомоги Заходу... Поки що Європа й Америка роблять пану Ющенку добрі послуги, відправивши в Україну тисячі спостерігачів за виборами, підтримавши активістів громадянського суспільства і відмовившись визнати «перемогу» пана Януковича в листопаді. Але тепер, коли їхня людина — або, принаймні, ініційований ними процес — перемогла, з’явилася небезпека, що Україна знову стане далекою країною, про яку вони мало знають. Правду кажучи, Захід дуже сильно зацікавлений у перемозі пана Ющенка, частково заради самої України, але також і як приклад для інших колишніх радянських республік. І найкращою підтримкою, яку він може надати, буде економічна: зрозуміло, допомога, але також інвестиції і, передусім, можливості для торгівлі. Це означає, що треба допомогти Україні вступити до СОТ; знизити високі мита ЄС на сталь і сільськогосподарську продукцію — одні з небагатьох галузей промисловості, в яких Україна має конкурентоспроможних виробників; і, що найважливіше, розпочати процес підготовки до прийому України в члени ЄС.
Українська революція перемістилася з наметового табору до офіса нового президента й перестала бути революцією. Віктор Ющенко шукає, що в загальному демократичному сенсі правильно й необхідно, союзників і партнерів уряду, який він має сформувати, в парламенті. Вони з’являються з-поміж оточення олігархів або в особі самих магнатів. Але одна з цілей «помаранчевого» руху, принаймні «піхота» з Хрещатику, — зломити їхню владу. Своє підтвердження здобуває досвід інших переворотів: революціонери отримують у результаті завжди не ту революцію, яку вони хотіли. Ця, українська, допомогла позбавити влади людей, які панували досі. Вона поклала край обману, пов’язаному з виборами. Але структуру влади вона не змінила, не змінила кардинально становище. Спрямовуючи динаміку на затвердження чесно обраного президента, вона перевела рух у сферу, де політику роблять по-іншому: шляхом залаштункового торгу... Для цього існують такі чудові терміни, як «національне примирення» і «співробітництво в ім’я загального блага». Можливо навіть «амністія». Ні, йдеться не про зраду. Йдеться про ціну за передачу політичної влади...
«Медовий місяць» Президента Ющенка буде недовгим. Українську державу роз’їдає корупція, і найбільше прибутків отримує купка бізнесменів і чиновників, яка має певні привілеї. Ющенко матиме зовсім небагато часу для того, щоб покласти край їхньому пануванню в економіці й нарешті поставити державу на службу суспільству... По-перше, в результаті політичних реформ об’єктивною реальністю мають стати демократія і свобода. По-друге, слід провести судову реформу, щоб створити надійну основу для встановлення законності в країні. По-третє, держава має позбавитися прав... вибіркового застосування податкового законодавства, регулятивних і наглядових функцій, оскільки вони ускладнюють ведення комерційної діяльності та породжують корупцію. По-четверте, держава має більше уваги приділяти соціальним програмам. І, нарешті, Україні слід дозволити перевести свій «вибір на користь Європи» з категорії політичних лозунгів у площину геополітичної дійсності.
Питання про членство України в ЄС і НАТО викликало справжній розкол як у самій цій країні, так і в Європі... Багато хто в Європі не бажає ініціювати процес, який може привести Україну в НАТО та ЄС, через побоювання зіпсувати відносини з президентом Росії Володимиром Путіним... Однак нові країни-учасниці ЄС, наприклад Польща, вже підтримують вступ України, розглядаючи це як ще один спосіб ослабити вплив Росії... У США адміністрація Буша виступає за вступ України до НАТО, щойно та досягне відповідності стандартам Альянсу. Однак у найближчій перспективі Вашингтон навряд чи піде на ризик загострення відносин із Путіним...
