Усе своє життя український Кобзар закликав свій народ до боротьби, однак зрештою зневірився «розбудити» співвітчизників. Майбутні покоління поділяли розчарування Шевченка. Хоч би які страждання їм заподіювали, хоч би яку жорстокість виявляли їхні гнобителі — чи то російські царі, чи то корумповані пострадянські правителі — українці, як правило, покірливо переносили всі негаразди. Але минулого місяця все змінилося. «Помаранчева революція»... показала, що будь-який народ здатен позбутися оковів минулого.... Але хто такі українці? І що таке Україна? Відповіді на ці запитання багато років викликали запеклі політизовані суперечки. Багато росіян і донині заперечують існування окремої української нації. Поляки — головні конкуренти Росії в боротьбі за ці родючі землі — традиційно розглядали її як власне східне прикордоння... Інакше як усмішку історії не можна сприйняти і той факт, що президенти Польщі та Литви — колись ці країни, що об’єдналися в Річ Посполиту, правили Києвом — прибули до української столиці, щоб переконати чинного президента Леоніда Кучму піти на компроміс із демократами.
Часто Захід надто благоволив до Путіна і не зважувався відкрито підтримувати паростки демократії в регіоні. Особливо носився з Путіним уряд Буша в обмін на його підтримку у війні проти ісламського тероризму, в один ряд iз якою Путін ставить жорстокий громадянський конфлікт проти сепаратистів у Чечні. Тож невипадково, що і Путін практично підтримав президента Буша напередодні виборів у США. Однак історія з Україною, як і падіння «залізної завіси», що стояла колись далеко на захід від України — нагадування про те, що суспільство, яке довільно вирішило самостійно визначати своє майбутнє, жодними отрутами не можна відправити знову під ярмо. Єдина проблема, яку має вирішувати Буш протягом його другого терміну — як зберегти конструктивні зв’язки з Путіним, не заплативши за це відмовою від курсу на розвиток демократіїу країнах колишнього Радянського Союзу.
У низці нещодавніх статей в англійських газетах «помаранчеву революцію» в Україні подають як один iз елементів такої собі американської заявки на світове панування. Замість автентичної революції ми маємо зрежисований державний переворот, покликаний ослабити Росію й отримати доступ до нових ринків. Політика зводиться до взаємодії між світовими державами, а історія — до розповіді про корупцію. При цьому ігнорується один вкрай важливий елемент: український народ... Що насправді сталося в Центральній Європі? Наші суспільства відкинули комуністичні диктатури й почали здійснювати проекти будівництва демократичних систем свободи і верховенства закону. Прорив у 1989 році стався після зусиль тих, хто відкинув ярмо пригноблення: членів польської «Солідарності», організації «Хартія 77» у Чехословаччині й угорських дисидентів... Комуністичний режим частенько звинувачував мене в тому, що я найманець й американський шпигун. Мене хитає, коли я чую аналогічні обвинувачення сьогодні... На щастя, ані думки західних коментаторів, ані будь-які інтриги американських політиків не визначатимуть долю України. Її вирішуватимуть самі українці.
екс-міністр закордонних справ Польщі
The Guardian, 15 грудня
Виявляється, Захід виступає за демократію лише тією мірою, якою це корисно для балансу сил із Росією... Через свій страх перед поверненням комунізму Захід у дев’яності роки підтримував в Україні саме тих людей, які перебували при владі... І в листопаді 1999 року там мали місце широкомасштабні фальсифікації. ОБСЄ мала намір подати вельми критичну доповідь про ці вибори. Однак невдовзі після закриття виборчих дільниць посли країн ЄС сказали керівнику делегації ОБСЄ, що ця організація не повинна висловлювати критику, бо Кучма — людина Заходу, з якою мають співробітничати в найближчі п’ять років. Парламентарії в Раді Європи тоді також заявили про підтримку Кучми та проігнорували значні порушення під час виборів... Для Заходу геополітичні міркування виявилися важливішими за демократію... Це знають і жителі іншої колишньої радянської республіки — Азербайджану. Нещодавні президентські вибори були там настільки шахрайськими, що перед ними бліднуть порушення в Україні. Коли минулого року в Баку за допомогою грубої сили було придушено протест виборців, Захід закрив на це очі. Дружній лідер і стабільність у багатій на нафту і сусідній з Іраном країні для Заходу важливіші за чесні вибори. Тому, хоч би яким було гідним засудження втручання Росії, показувати тепер тільки її в поганому світлі — означає спотворювати історію... Українці ж хочуть не стільки приєднатися до європейських інститутів або НАТО, скільки отримати некорумпований уряд, який надасть можливість громадянам користуватися матеріальними благами.
Ющенко виявляє помітну стриманість. Він буцімто не хоче ні на кого кидати тінь, поки вирок у справі про «отруєння» не винесе суд. Натомість команда фаворита заявила, що два тижні, що залишаються до виборів, присвятить посиленій агітації на сході України. На Донбасі, де більшість людей піддалися на промивання розумів із боку проурядових засобів масової інформації, на адресу Ющенко кажуть неприємні речі... Йому ставлять у провину, що він є іграшкою в руках США, а його партія «Наша Україна» — п’ята колона Вашингтона. «Ми свої душі Бушу не продаємо», — йдеться на одному з передвиборних плакатів у Донецьку. Депутат Василь Горбаль повідомив, що парламентська комісія з розслідування має з’ясувати, яку грошову допомогу опозиція отримувала зі США... Російський уряд абсолютно відверто підтримував Януковича під час передвиборної боротьби... В Україні побутує анекдот, мовляв, після 18 привітань iз боку Путіна Янукович насторожився і насмілився запитати: «Ви хочете покепкувати з мене?»
Сполучені Штати стали об’єктом нападок iз боку офіційного Києва. Причина — оприлюднення в західних ЗМІ інформації про суми, виділені американською владою українській опозиції. Йдеться про 65 мільйонів доларів за останні два роки. Кошти з держбюджету США надходили в Україну через неурядові структури. Втім, як заявляють американські представники, фінансування не було спробою вплинути на результати українських виборів — допомогу надавали в рамках програми підтримки демократії у світі, на яку Держдепартамент щорічно виділяє мільярд доларів. «Це міф, що американці прийшли в іншу країну й організували революцію», — вважає колишня співробітниця Держдепу Лорні Кранер. — Американці не можуть примусити вийти на вулиці два мільйони людей». У списку неурядових організацій, через які переказували кошти в Україну, — Міжнародний республіканський інститут. Саме він узяв на себе витрати з організації поїздки Ющенка до Вашингтона в лютому 2003 року й організував його зустріч iз віце-президентом Діком Чейні, першим заступником держсекретаря Річардом Армітаджем і конгресменами. «Екзит-поли» на виході з виборчих дільниць також здійснювали в тому числі на гроші США та деяких інших західних країн.
Тема отруєння знову стала основною у виборчій кампанії лідера української опозиції. Цими днями всі провідні світові видання присвятили їй спеціальні публікації... Представники українського МОЗ відмовляються від публічних коментарів на цю тему, але в неофіційних бесідах кажуть, що здоров’я лідера української опозиції стало важливим чинником у міжнародній політиці. Деякі представники МОЗ, а також деякі політики з оточення Януковича висловлюють обережні припущення про те, що Ющенка могли отруїти свої ж. У західних ЗМІ та серед оточення Ющенка дедалі частіше виникає питання про причетність Росії до замаху на українського опозиціонера.
