Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Про нас

3 листопада, 2005 - 00:00

Головні опозиційні сили країни — коаліції двох колишніх прем'єрів Блок Юлій Тимошенко й партія Віктора Януковича «Регіони України» — за рейтингами вже обганяють партію влади, яка нині займає третє або четверте місце в серці українського електорату. Президенту, здається, вдалося домовитися з головною опозиційною силою — представниками Партії регіонів України. Саме від них перших стала відома нова кандидатура — вихідця зі східної частини України Олександра Медведька... Медведько — ще один із заступників звільненого Піскуна... Про таку кандидатуру соратникам Януковича можна було тільки мріяти. Можна тільки здогадуватися, які перспективи тепер чекають справу екс-спікера Донецького парламенту Бориса Колєсникова.

Газета.Ru, 1 листопада

...Надто часто трапляється таке, що через декілька років або місяців після революції все повертається на круги своя. З'ясовується, що переможців-опозиціонерів об'єднувала лише ненависть до правлячого режиму й бажання добратися до влади з усіма її привілеями. Вони нічого не роблять, аби покінчити з корупцією, бідністю й грубим свавіллям влади. Єдиним результатом такої «революції» стає зміна правлячої кліки або популістський авторитаризм, а часом і одне, й друге. Причини подібних провалів, як правило, пов'язані із застарілими соціальними й культурними проблемами, зокрема відсутністю міцних економічних і політичних інститутів, освіченого, законослухняного, політично й економічно активного середнього класу, а також масових політичних партій, здатних забезпечити народну підтримку болючим реформам.

The International Herald Tribune, 1 листопада

Завдяки помаранчевій революції в Україні волевиявлення народу перемогло корумпований режим. Сприйняття України за кордоном також змінилося, внаслідок чого країна стала одним з учасників європейської політичної гри. Ось, мабуть, і всі заслуги. Скандали... охолодили запал населення ще до того, як нове керівництво могло похвалитися змінами в житті співгромадян. Історик і совєтолог Рональд Сані з Чикагського університету вважає, що «йдеться, з усією очевидністю, не про соціальні революції, а про політичні зміни». Тому, можливо, не судилося справдитися сподіванням на докорінні зміни.

Le Monde Diplomatique, 27 жовтня

Газета: 
Рубрика: