... Загальна думка українського політикуму полягає в тому, що конституційну реформу затіяли з метою недопущення приходу до влади маріонеткового президента і запобігання різкому посиленню впливу на внутрішню та зовнішню політику України з боку Вашингтона. Усвідомивши, що ця загроза висітиме над Україною не тільки у 2004 році, але й впродовж усіх наступних подальших років, і продемонструвавши цілковиту нездатність до маніпуляцій громадською думкою, існуюча еліта пішла на проведення конституційної реформи. За задумом реформаторів, змінена конституція, якщо й не запобіжить захопленню влади «американцями», то, принаймні, уріже повноваження майбутнього президента... Якщо реформу все ж приймуть, то з боку опозиції можлива спроба реалізувати вуличний варіант зміни влади, про що неодноразово вже заявляли лідери націонал-демократичного руху. Крім того, один із опозиціонерів, а саме Віктор Ющенко, демонстративно зустрівся з однією з головних дійових осіб державного перевороту в Грузії Михаїлом Саакашвілі. Як відреагувала українська влада на прозорі натяки лідера «Нашої України» — поки невідомо...
Опозиційні партії називають пропозиції змінити виборче право спробою «державного перевороту». На їхню думку, позбавлення українців права обирати главу держави має на меті перешкодити тому, щоб новим президентом став найпопулярніший у країні політик, лідер опозиційної «Нашої України» Віктор Ющенко... Як свідчать опитування громадської думки, близько 80% українців хочуть обирати президента шляхом всенародного голосування...
«Нашим стратегічним завданням є інтеграція з ЄС і вступ до НАТО». Таку заяву зробив прем’єр-міністр України Віктор Янукович в інтерв’ю польській «Газеті Виборчій». У Москві прийнято не звертати уваги на інтерв’ю, які українські політики дають журналістам із інших країн, — а було б варто. Тим більше, що інтерв’ю українського прем’єра виглядає цілком програмним документом... У російському уявленні про Україну чимало стереотипів передусім політичного характеру. Наприклад, є «прозахідний» Ющенко та «проросійський» Янукович. Але, імовірно, «прозахідний» Ющенко міг би дати таке саме інтерв’ю. Питання про міру щирості виникає тільки тоді, коли не робляться відповідні політичні кроки, а їхнi українські політики робили і під час прем’єрства Ющенка, роблять і зараз. У Москві українські політики із заявами обережні. Щоб не поранити серця російських колег, вони не сперечалися тут навіть стосовно Тузли. А чого сперечатися, питається, якщо це все одно український острів? А так хороші люди образяться, шкода… Цю українську чутливість у Москві звикли сприймати як відданість — приблизно з XVII століття. А дарма. Віктор Янукович не випадково наголошує, що він командний гравець. Вибір на користь Заходу — це не його особисте спрямування. Це колективне рішення всієї української еліти. А боротьба між владою та опозицією — це не вибір між Заходом і Росією, а змагання за те, хто буде керувати Україною під час їхньої подорожі до НАТО та Євросоюзу.
