Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Про нас

31 липня, 2003 - 00:00

Для деяких політологів і місцевих опозиційних політиків щасливий поворот у відносинах пана Кучми зі США є вражаючим прикладом американської реалполітик. Сполучені Штати відсунули убік свою заклопотаність щодо слабкої української демократії, хворої економіки та ураженого корупцією керівництва, заявляючи, що це було зроблено для того, аби завербувати ще одну країну до антиіракської коаліції. У березні помічники пана Буша-молодшого, яких критикували за те, що вони не зуміли зорганізувати хоча б середніх розмірів міжнародну коаліцію на підтримку війни в Іраку, опублікували офіційний перелік усіх коаліційних контингентів. Як свідчить один західний офіційний представник, вони вирішили включити Україну до президентського виступу як одного із членів цієї коаліції та дали радникам пана Кучми півгодини на роздуми, щоб вирішити, чи братиме їхня країна участь. Відповіддю, як повідомив вищезгаданий західний дипломат, стало «так», хоч пізніше це рішення оспорили деякі вищі посадовці України, і пан Буш-молодший, відповідно, 26 березня привітав Україну як частину своєї «коаліції бажаючих»... Вирішивши вступити до антиіракської коаліції, пан Кучма також отримав деякі вигоди і в себе вдома, де енергійна демократична опозиція, яка, втім, різко розходиться у поглядах, сподівалася використати його міжнародну ізоляцію у боротьбі проти нього. Україна давно вже є кодованим символом на карті посткомуністичної Європи. Багато фахівців іменують її стратегічною «сірою зоною» із населенням майже 50 млн., яка коливається між сферами тяжіння Росії у себе на сході та розширюваного НАТО у себе на заході... На залитому дощем аеродромі приблизно за 50 миль на південь від Києва молоді українські солдати лежали у багнюці, вправляючись у стрільбі по мішенях із автоматів Калашникова. Після кількох тижнів спеціальних тренувань і з обіцянкою величезної прибавки до платні вони сядуть на кораблі, щоб на початку серпня приєднатися до американських окупаційних військ у Іраку. Все їхнє озброєння радянського зразка, а багато хто із них бачить у своїй місії тільки можливість заробити гроші (від 500 до 1200 дол. США на місяць, замість грошового утримання в сумі менше 100 дол. вдома) і навчитися новій «професійній майстерності». Поза зв’язком із політикою, українська армія навряд чи буде ідеальним партнером для американців в Іраку. На відміну від Польщі та Прибалтійських держав, які після падіння комунізму витратили мільярди доларів США на модернізацію своїх військових організацій, Україна, за твердженням військових фахівців, має Збройні сили, які, мабуть, викликають найсерйознішу заклопотаність в Європі...

«The Washington Post», 28 липня 2003

Агентство кредитних рейтингів Moody’s Investors Service почало вивчення суверенних рейтингів Росії та України для їхнього можливого підвищення у найближчі два-три місяці, оскільки обидві країни мають сильні економіки. Moody’s присвоїло російським міжнародним бондам рейтинг Ba2, що на два рівні нижче від інвестиційного розряду. Рейтинг України — B2, на три щаблі нижче за російський. Країни мають міцні торгівельні зв’язки, і значне економічне зростання Росії допомогло Україні також покращити кредитні показники.

«The Financial Times», 29 липня 2003
Газета: 
Рубрика: