Перший заступник держсекретаря Сполучених Штатів Америки Джеймс Стайнберг є першим найвищим американським урядовцем, який відвідав Україну після приходу до влади адміністрації Барака Обами. Другий за рангом після Гілларі Клінтон американський дипломат провів зустрічі з главою української держави, прем’єр-міністром і спікером Верховної Ради. Чи змінилися підходи у співпраці США з Україною з приходом адміністрації Обами? Чи прислуховується Білий дім до порад американських експертів, які вважають за доцільне відновити діалог між Вашингтоном та Києвом на найвищому рівні? Яку ціну готові заплатити США заради поліпшення стосунків із Росією? Про це пан Стайнберг розповідає в інтерв’ю українським виданням: «Дню», «Дзеркалу тижня», «Главреду» і «Коментарям».
— Які принципи застосовує Вашингтон у відносинах з Києвом?
— Мій візит є віддзеркаленням дуже сильної відданості відносинам стратегічного партнерства, яке базується на спільних інтересах і спільних цінностях, дуже сильній підтримці демократії тут, в Україні, та видатних досягнень, які зробила ваша країна від моменту незалежності. Ми можемо співпрацювати і робити багато важливих речей разом. Звичайно, ми повинні обговорити те, як ми збираємося дати собі раду з тими викликами, які постають у галузі демократії та економіки.
— Чи існує нова стратегія співпраці з Україною після того, як у Білому домі зібралася нова команда?
— Я думаю, що у випадку України якраз більше помітна послідовність. Якщо ми говоримо про відносини з Україною, то те, що було сформовано у відносинах за адміністрації Клінтона, продовжувалося за адміністрації Буша і тепер продовжується під час адміністрації Обами. З нашими ключовими друзями саме так відбувається — відносини йдуть наскрізно через адміністрацію, незалежно від того, хто головує в адміністрації.
Що мене особливо вразило в ході цього візиту і, я думаю, є важливим фактором, — те, що в наших двосторонніх відносинах ми говоримо не про те, які у нас існують відмінності чи розбіжності, а про те, як нам спільно працювати над проблемами, які ми усвідомлюємо. І це стосується політики, економіки, безпеки, відносин між народами. Це відчуття потреби спільної роботи є надзвичайно важливим у наших відносинах.
— Чи не відчули розчарування з боку Президента України Віктора Ющенка через те, що Барак Обама не мав змоги з ним досі зустрітися? Коли і де така зустріч може відбутися?
— Ні, я не відчув жодного розчарування з боку Президента. Мене дуже тепло прийняли. Я взагалі мав шанс зустрічатися з паном Ющенком, ще коли працював для адміністрації Клінтона. І тепер він зустрів мене і мого колегу Девіда Ліптона як добрих друзів і висловив задоволення з того приводу, що в такий ранній період у роботі нової адміністрації змогла відбутися ця зустріч. Була підкреслена наша обопільна відданість і готовність працювати разом. Що стосується зустрічі з Президентом у ранні дні роботи нової адміністрації, то зараз так багато людей, які хотіли б з нами зустрітися... Ми намагаємося трохи визначатися з цим питанням. Але поки що я не можу нічого конкретного сказати. А загалом, ще раз підкреслюю, у нас була дуже тепла та продуктивна зустріч і не лише з президентом Ющенком, а з усіма, з ким я зустрічався під час цього візиту.
— Ваші слова про підтримку США в Україні сприймаються як загальні позитивні слова. Чи можна очікувати відновлення діалогу на високому рівні між нашими країнами, двосторонньої комісії на рівні віце-президента США і Президента України, як це було за президентства Клінтона?
— Ми погодилися з приводу того, що маємо шукати шляхи і способи поглиблення наших відносин і розглядати різні формати, які уможливлять такий підхід. Сьогодні ми говорили здебільшого, як ви можете здогадатися, про економічні питання. Тому що саме вони зараз займають думки людей, а тут і в нас. Якщо ми будемо говорити про формати і моделі взаємодії, то не обов’язково мусимо відтворювати старі моделі, які існували. Кожна адміністрація має свої підходи і свої можливі формати. Головне, що ми будемо шукати шляхів розширення наших відносин з тим, щоб зробити їх всеохопнішими. Ми вже погодилися з тим, що розбудовуватимемо ті консультативні органи, які зараз існують між сторонами. Ми будемо далі поглиблювати співпрацю на основі дорожньої карти і розбудовувати цю дорожню карту. Ми працюватимемо на основі Хартії про стратегічне партнерство.
Я думаю, також важливо підкреслити рівень інтенсивності наших двосторонніх консультацій. Протягом лише останнього тижня в Вашингтоні перебували ваш віце-прем’єр-міністр і секретар РНБО. Тепер до Києва приїхав я. Таким чином, інтенсивність взаємодії є досить високою.
— Чи можливо відновлення комісії на рівні президентів, як про це говорила секретар РНБО Раїса Богатирьова під час візиту до Вашингтона?
— Ми погоджуємося, що наша співпраця має бути потужною і повинна мати різноманітний вимір. Було б незвичайним мати таку структуру на рівні президентів. Навіть з нашими ключовими партнерами ми маємо відповідні органи на міністерському рівні. Що важливо — ми зосереджуємо свою увагу на галузях співпраці, на робочих планах. Коли ми визначимося з цим, тоді можна буде говорити про структури, які повинні цим займатися. Треба визначитися, що входить у цей пакет: енергетика, торгівля, питання безпеки — тоді ми визначимося, хто повинен цим займатися і в яких структурах. Але найважливіше, що ми маємо згоду щодо потреби поглиблення і підсилення партнерства.
— Чи не було з боку української сторони прохання, щоб Хартія була розвинута до всеохопнішого договору, який давав би Україні справжні гарантії безпеки?
— Ні, такої пропозиції не лунало. Ми надали гарантії безпеки Україні у час набуття нею без’ядерного статусу, коли вона позбулася свого ядерного потенціалу. Важливим елементом у плані безпеки є домовленість, яку було досягнуто в Бухаресті на саміті НАТО, де було визначено шлях, яким Україна може рухатися у приєднанні до НАТО. Ми вважаємо, що такий шлях є найкращим. Нас також заохочують останні ознаки поглиблення співпраці між Україною та Європейським Союзом, що також є фактором зміцнення безпеки України.
— Яку ціну готові заплатити США заради поліпшення стосунків з Росією?
— Про жодну ціну не йдеться. Ми збираємося у відносинах з Росією керуватися нашими інтересами і вважаємо, що можна краще працювати у відносинах з Росією. Але ми не збираємося досягати цього покращання шляхом обміну чогось на щось. Подібна торгівля не є тим способом, яким ми проводимо свою зовнішню політику, і я думаю, що це розуміє російська сторона.
Крім того, мушу зазначити, що самі українські лідери, з якими я зустрічався, не занепокоєні чимось на зразок цього. Вони, навпаки, бачать необхідність того, щоб у нас із Росією були кращі стосунки, вони не розглядають це як гру з нульовим підсумком. Звичайно, я чув, що є такі занепокоєння серед представників експертного товариства, але не чув такого від офіційних представників української влади. Заохочує те, що вони бачать цінність покращання стосунків саме в такому контексті зі збереженням високого рівня взаємодії між США та Україною.
— Пане Стайнберг, ви згадували, що під час зустрічей головною темою була економічна співпраця — а чи йшла мова про якісь конкретні ініціативи?
— Ми обговорювали економічні питання і, зокрема, більшість з них зосереджувалася навколо співпраці з МВФ. Нас цікавило, як зробити так, щоб угода України з МВФ відповідала потребам України і щоб ми могли бути корисними якраз у цьому аспекті. Ми цінуємо важливі рішення, які останнім часом ухвалювалися в Україні і які йдуть на користь її співпраці з МВФ. Ці речі обговорювалися за участі Девіда Ліптона, який зараз працює в Білому домі, але дуже добре знає Україну з часів своєї роботи в міністерстві фінансів США в адміністрації Клінтона. Тоді він, до речі, також мав контакти з Віктором Ющенком — головою Національного банку. Зараз ми обговорювали питання рекапіталізації банків, говорили, як зробити так, щоб всі елементи програми співпраці з МВФ були адекватними. Щоб сама ця угода не трактувалася як така, що викарбувана на камені і є незмінною, а навпаки, щоб її можна було адаптувати, аби вона більше відповідала потребам України в стабілізації її національної валюти, у забезпеченні необхідних валютних резервів, у вирішенні деяких бюджетних труднощів, які постають перед Україною. Ми намагалися дати загальний, всеохопний огляд економіки у контексті співпраці України з МВФ. Загалом мушу сказати, що ми бачимо розвиток у позитивному напрямі. Але досягнення поки що є дуже крихкими. Тому дуже важливо ретельно слідкувати за виконанням досягнутих домовленостей і бути твердими у цих зусиллях.
— Чи будуть зміни у позиції Вашингтона щодо визнання Абхазії й Південної Осетії?
— Наш віце-президент у своєму виступі в Мюнхені кілька місяців тому дав чітко зрозуміти, що ми відкидаємо незалежність Абхазії та Південної Осетії і не збираємося їх визнавати. Ми вважаємо за необхідне поважати територіальну цілісність усіх держав. Ми виступаємо за те, щоб відновити роботу місії спостерігачів ООН і ОБСЄ в Грузії. Ми всіляко підтримуємо незалежність Грузії. Як ви знаєте, ми проводитимемо навчання в Грузії і вважаємо, що це дуже цінні навчання. Якщо росіяни не задоволені цим, то можна лише сказати, що це не направлено проти них, а радше віддзеркалює розуміння цінності цих навчань з тими країнами, які в них задіяні. Ми наполягаємо на тому, що кожна країна має право самостійно обирати організації і союзи, до яких вона хоче належати. Це принципова позиція, яка зафіксована в Хельсинських домовленостях, Хартії ОБСЄ, і ми її збираємося дотримуватися.
Ми не торгуємо інтересами інших народів в ім’я кращих відносин з Росією. Ми просто бачимо можливі галузі, де можемо співпрацювати з Росією. Це стосується вироблення нової угоди із стратегічних озброєнь, яка б продовжила договір START. Мова про боротьбу з тероризмом, про Афганістан. Ми вважаємо, що Росія також могла б зайняти активнішу і конструктивнішу позицію з питань ядерної програми Ірану, але все це — не шляхом обміну чогось на щось. Ми не збираємося укладати угоди на цій основі. Ми вважаємо, що в інтересах росіян співпрацювати в названих вище галузях. Це при тому, що ми визнаємо, що між нами існують незгоди, які залишатимуться і продовжуватимуть існувати. І про це сказав президент Обама на зустрічі з президентом Медведєвим. І це відзеркалено в їхній двосторонній заяві. Але водночас існує потенціал у галузях, де співпраця можлива.
— Але поки що відновлення співпраці НАТО з Росією не дає результату. Чи не так?
— Надто рано казати, що вийде з нового підходу до відносин з Росією. Але я бачу галузі, в яких вже є позитивні ознаки. Перш за все, йдеться про продовження договорів START. Уже призначена зустріч у Римі, на якій розпочинатимуться ці переговори. Це не гарантія, що щось вийде. Але ми бачимо прогрес у цій галузі після кількох років, коли цього поступу не було. Я бачу в питаннях Афганістану деякі позитивні ознаки з російського боку. Отже, ми маємо позитиви. Звичайно, водночас існують дуже глибокі розбіжності в ряді питань. Одне з них — Грузія і навчання в Грузії. Росіяни сказали, що вони не погоджуються з цим. Ми сказали, що ми не погоджуємося з їхніми аргументами. Тут усі залишаються на своїх позиціях. Але ми готові співпрацювати.
Ще одна галузь, де є певне взаємне порозуміння — це питання Північної Кореї. Бо із запуском північнокорейської балістичної ракети у нас разом з росіянами і китайцями вийшли досить серйозні критичні заяви, в них однозначно наголошено, що у випадку продовження цієї лінії буде вжито серйозні санкції.
— Пане Стайнберг, можливо, ви привезли з собою ім’я нового американського посла?
— Я зрозумів за час своєї роботи в державному департаменті і Білому домі, що тут перший крок має робити Білий дім. Тобто вони, в адміністрації, мають оголосити номінацію. Отже, треба їх запитати.
