На Заході останні два тижні були часом тимчасового відпочинку від політики, оскільки люди святкували Різдво і Новий рік. Водночас у Києві тисячі стійких українців стояли днями на Євромайдані, протестуючи проти блокування їхньої дороги до Європи. Важко уявити, як хтось може стояти і спати на вулиці взимку протягом багатьох днів і тижнів.
Рішучістю українського громадянського суспільства слід захоплюватися не лише тому, що погода в Києві є поганою, але й тому, що перспектива зміни уряду є малоймовірною. Отримавши позику від Росії, президент Віктор Янукович може чекати, доки надзвичайно складні умови, у яких відбуваються протести, зруйнують опозицію. До наступних президентських виборів далеко, відповідно до закону, вони відбудуться весною 2015 року, а протестувальники не мають інших засобів, щоб тим часом тиснути на уряд.
Десять років тому Жак Дерріда і Юрген Хабермас написали відомий філософський маніфест, у якому говорилось наступне: «Цілком очевидно, що у власних інтересах країн-членів євроспільноти, які тісно співпрацюють, аби двері ЄС залишалися відкритими. І можливість того, що запрошені держави увійдуть через ці двері, посилить більш дієздатну серцевину Європи, яка стане більш ефективною у зовнішній політиці і вже скоро зможе довести, що в комплексному глобальному суспільстві, важить не лише розподіл, але й «м’яка сила» досягнення домовленостей щодо порядку денного, відносин і економічних переваг».
Відтоді ЄС майже втратив віру у себе. Роками блискучі уми у сфері філософії і політики думали над тим, як підняти цей дух у Європі, що занурилась у песимізм і національні особливості. І лише дії сміливих українців розбудили її. Ніде досі так багато людей не виявило такої підтримки Європейського Союзу як в Києві. Якщо колись Європейський Союз захоче зробити рекламу, то він не знайде кращого зображення як маси українських протестувальників на зимових вулицях під прапором ЄС. Протести Євромайдану стали тестом не лише для української влади, а й для всіх європейців та їхніх політичних еліт. Євромайдан став доказом необхідності союзу, якого бракувало, якого шукали європейські політики, стурбовані зменшенням популярності європейської спільноти. Сьогодні філософи та інтелектуали з усього світу повертаються до своєї мрії, підписавши заклик запропонувати план Маршала для України як необхідної умови для подолання врешті безвиході, що триває роками.
Українці борються не лише за себе. Вони ведуть боротьбу за завершення європейського проекту і гарантію геополітичної безпеки для всього регіону. Автократ у Кремлі справді стурбований Євромайданом, він знає, що це може послужити прелюдією для «Європлощі» у Москві: тобто, успіх Євромайдану являє можливість для демократичних сил у Росії. А Росія без України стане останньою країною в Європі, якій доведеться пережити досвід втрати імперії і побачити себе зі сторони. ЄС може побудувати належні і взаємовигідні відносини лише з Росією, яка не є імперською, а демократичною. Дорога до такого розвитку подій проходить через Київ.
Європейська дипломатія дозволила себе легко бути обіграною примітивними методами Володимира Путіна. На відміну від Росії, вона не визнала Україну як пріоритет і, як наслідок, Україні запропоновали дуже погані умови. Пряма допомога на суму менш ніж 1 млрд. євро не могла б компенсувати економічні наслідки підписання угоди про асоціацію з ЄС і торгової війни з Росією, особливо коли ЄС також вимагав виконання умов надання позики МВФ. Настійливі твердження політиків ЄС, що вони не зацікавлені в торгівлі, є непереконливими, враховуючи те, що вони щодня роблять у Брюсселі.
Сьогодні ніхто не сумнівається, що в Україні живуть європейські громадяни, подібно до Англії, Німеччини чи Польщі. Як зауважив Дерріда і Хабермас: «Те, що є чисто абстрактною формою громадянської солідарності, досі здебільшого обмежувалось державами-членами Союзу, має бути розширено і також включати європейських громадян інших держав». Деякі зловмисники можуть запропонувати дедалі зростаючому числу політиків-євроскептиків гіпотетично помінятися місцями з українцями, якщо вони так хочуть віддалитися від ЄС, коли є ті, хто мріє про вступ.
Нині, однак, ті, кому «географічно пощастило» можуть безкарно дутися, навіть не цікавлячись, якою була б їхня історична доля, якби вони опинились на місці України.
Умовою надання економічної допомоги Україні повинні стати антикорупційні реформи, але вимоги не мають бути непомірно високими. Без усяких умов потрібно надавати фінансову допомогу українським інституціям (НУО, університетам, закладам культури, мозковим центрам) у рамках культурної та соціальної інтеграції України з рештою Європи. Тим більш, якщо політична інтеграція стикається з труднощами.
Із цією метою ми звертаємося сьогодні до політиків і громадян: давайте допоможемо українцям побудувати нову Україну — і допоможемо собі побудувати нову Європу і більш справедливий світ.
The Guardian, 4 січня 2014 року, переклад Миколи СІРУКА, «День»
