Анексія Криму Путіним і квазі-окупація Східної України призвела американсько-російські відносини до найнижчої позначки, яка востаннє була в часи холодної війни.
Востаннє, коли Москва поводилася так войовниче, її зупинила одна людина, яка твердо стояла і проводила політику, що зрештою дало задній хід агресії. Її звали Джиммі Картер.
Президент Картер відповів на радянське вторгнення в Афганістан 1979 року введенням жорстких санкцій проти Москви, озброєнням афганців, які чинили опір Червоній армії, і попросив Сенат призупинити розгляд давно очікуваного Договору про обмеження стратегічних озброєнь II (SALT II).
Цей останній крок був особливо болісним для Картера, тому що він був переконаним прихильником контролю над ядерним озброєнням і вклав величезний політичний капітал у переговори і переконання Сенату схвалити цей договір.
У відповідь на вторгнення Росії в Україну президент Обама також ввів санкції. Але, на відміну від Картера, він і далі наполягає на своєму порядку денному щодо контролю над озброєнням з Москвою.
Багато критики було спрямовано на відмову Обами надати Україні необхідне для захисту, але небажання дозволити російським діям відволікти його від порядку денного з контролю над озброєнням, особливо його намагання побудувати «світ без ядерної зброї» — можливо, посилає ще більш важливий сигнал слабкості і стратегічного збентеження щодо Росії.
Звичайно, ніхто не може достовірно стверджувати, що президент Росії Володимир Путін є потенційним партнером у побудові без’ядерного світу. Звертаючись до західних критиків після розчленування України, 29 серпня, Путін заявив: «Дозвольте мені нагадати вам, що Росія є однією з найбільших ядерних держав світу. Це не просто слова — це реальність. Більше того, ми зміцнюємо нашу здатність ядерного стримування».
Ці слова пролунали через два тижні після його заяви про те, що Росія буде розміщувати ракети і про бомбардувальників, здатних нести ядерну зброю, в анексованому Криму.
Ще більш зловісним є те, як повідомляє міністр оборони України, що «російська сторона погрожувала кілька разів... що в разі продовження опору вони готові використовувати проти нас тактичну ядерну зброю».
Чесно кажучи, Путін ніколи не мав жодної користі від порядку денного Обами з ядерного роззброєння, за винятком як засобу для просування стратегічних інтересів Росії.
Тактика Путіна чітко проявилася під час переговорів щодо договору про скорочення стратегічних наступальних озброєнь (START) 2009 і 2010 років. Від самого початку Обама запропонував Росії дуже вигідну угоду, по суті, запропонувавши законодавчо зобов’язати США скоротити свої розгорнуті стратегічні ядерні сили до паритету з істотно нижчим рівнем, ніж були розгорнуті Росією. Іншими словами, тільки Америка мала скорочувати свої ядерні сили; Росія могла зберегти свої існуючі розгорнуті сили недоторканими.
Замість того щоб одразу пристати на цю пропозицію, Москва відмовилася, пояснивши, що вона не може на це погодитися, якщо Обама не зробить додаткові поступки щодо протиракетної оборони, зменшення перевірки та інших питань. Знадобився рік напружених переговорів і додаткових поступок з боку США, щоб, нарешті, переконати Росію прийняти угоду, яка потрібна тільки Сполученим Штатам, щоб скоротити свої розгорнуті сили.
Тепер ми знаємо (завдяки формальній рішучості адміністрації Обами в липні), що під час переговорів з нової угоди START Росія незаконно випробувала ракету середньої дальності. Такі випробування порушують договір РСМД від 1987 року, який забороняє володіння або тестування таких ракет (які спроможні нести ядерні боєголовки на відстань від 500 до 5 500 км. — Ред.). Ці ракети можуть бути використані для нападу на наших союзників в Європі з так званими тактичними ядерними боєголовками. Мета договору РСМД полягала в зменшенні загрози ядерної війни в Європі через заборону ракет, які можуть доставити ці види боєголовок.
Очевидна підготовка Росії до відновлення ракет, здатних доставляти тактичні ядерні боєголовки, викликає тривогу, особливо враховуючи повну чисельну перевагу, яку Росія має в таких боєзарядах. Хоча точні цифри є засекреченими, оцінки з відкритих джерел дозволяють припустити, що Росія зберігає приблизно перевагу 10 до 1 у тактичних боєголовках, запаси яких у США налічують сотні, а в Росії — тисячі.
Коли підрахувати наявні тактичні та стратегічні ядерні боєголовки, безсумнівно, за чисельністю Росія сьогодні має істотну ядерну перевагу над США.
Незважаючи на неспростовні докази, що Путін не має жодного інтересу в побудові світу, вільного від ядерної зброї, адміністрація Обами продовжує просувати свій порядок денний з ядерного роззброєння з Москвою. Торік Обама запропонував, щоб Сполучені Штати і Росія скоротили свої стратегічні ядерні озброєння ще на третину нижче рівня, встановленого новим договором START. Росія одразу відхилила цю пропозицію, але зовсім недавно, минулого місяця, чиновники Білого дому закликали Росію переглянути це рішення. Справді, вони навіть не виключають того, що США зроблять такі скорочення в односторонньому порядку, якщо Росія відкине взаємно узгоджені скорочення.
Такі прояви ідеалізму на тлі агресії Росії, яка спирається на ядерну зброю, лише заохотить переконання Путіна, що Обама не має рішучості, аби протистояти йому. Замість того щоб наполягати на подальших ядерних скороченнях, Обама повинен, як президент Картер, відкласти свій порядок денний з контролю над озброєнням, допоки не покращиться поведінка Росії.
Подібно до того, як Картер вирішив призупинити схвалення SALT II, Обама має призупинити реалізацію скорочень згідно з новим договором START. Це не означало б порушення або скасування нового договору START. Рівні сил, визначені у договорі, не обов’язково мають бути досягнутими до 2018 року. Сполучені Штати в даний час вступають на шлях завершення цих скорочень до 2018 року. Призупинення імплементації означатиме відкладання входження на цей шлях, допоки Росія не змінить курс.
Таке призупинення має наголосити Москві, що вигідна угода, яку вони досягли у новому договорі START (що передбачає скорочення кількості розгорнутих ядерних сил Америки, але не Росії), опинилась під загрозою через агресію ядерної Росії проти України. Крім того, у зв’язку з принципово вигідним характером договору для Росії Путін не може ефективно помститися, призупинивши реалізацію Росією скорочень по новому договору START, оскільки такої вимоги у договорі немає.
Найголовніше — Обама повинен чітко дати зрозуміти Путіну, що, попри можливу думку президента Росії, у протистоянні російській агресії та щодо порушень договорів він не менш тверезий реаліст, ніж Джиммі Картер.
The Washington Post, 8 жовтня 2014 р.
