Iнцидент із побиттям у Варшаві дітей російських дипломатів знову розгорнув дискусії з приводу напруження у стосунках Польщі та Росії. Діаметрально протилежне розуміння ситуації обома сторонами оголило задавнені хронічні непорозуміння між політикумами двох країн.
Російська сторона заявила, що інцидент мав політичне підґрунтя і зумовлений розпалюванням антиросійських настроїв у Польщі, а нападники, які побили трьох підлітків — не хто інші, як скінхеди. До обговорення ситуації долучився сам Володимир Путін, назвавши інцидент «злочином». Виходячи з цього, російський МЗС не обмежився лише нотою протесту — Москва вимагає офіційних вибачень від Варшави. Утім, представники російського посольства в Польщі не схильні «списувати» все на скінхедів. Зокрема, у вчорашньому коментарі «Известиям» перший секретар посольства РФ у Варшаві Володимир Єфремов зазначив: «Ми припускаємо, що це місцеве бандитське угруповання, яке нападає з метою пограбування. Малоймовірно, що це якась спланована антиросійська акція. Вочевидь, наші хлопці просто потрапили під гарячу руку». У свою чергу польська сторона не бачить причин для вибачень, оскільки інцидент не є політичною акцією проти Росії. На думку голови канцелярії польського президента Вальдемара Дубаньовського, російські діти стали жертвами звичайного бандитського нападу — такого ж, від яких страждають і польські діти. Варшава спокійно констатує, що Москва відверто перебільшує вагу події, роздмухуючи її до рівня міжнародного скандалу. Польська «Газета виборча» вказує, що в президентській канцелярії спокійно поставилися до ноти протесту МЗС Росії, однак не зрозуміли втручання Володимира Путіна. Преса Речі Посполитої здивовано коментує заголовки в російських газетах на кшталт «Антиросійські скінхеди», «Дипломатичний скандал».
Такий алогічний діалог для польсько-російських стосунків досить звичний. Тільки за останній рік можна навести ряд дипломатично-агресивних «бомб» у стосунках сусідніх країн. Історично болюче питання, справа Катині, так і залишилося болючим для поляків: Москва не так давно остаточно відмовилася визнати геноцид поляків і оприлюднила лише офіційні дані про кількість жертв, які кардинально розходяться з польськими. Безліч дискусій у Польщі викликала поїздка Олександра Квасьнєвського на святкування 60-річчя Перемоги і «нетеплий» його прийом у Москві, — тоді більшість поляків назвали це приниженням Польщі. Одна з останніх «голок» — заява Олександра Квасьнєвського під час візиту до Естонії про те, що Варшава підтримує позицію Таллінна у справі підписання договору про кордон з Росією, на яку досить емоційно відреагував російський МЗС.
Однак безперечно, головною «чорною кішкою», яка пробігла між Польщею і Росією, є посередництво Олександра Кваснєвського під час помаранчевої революції. Відтоді більшість аналітиків констатували «похолодання» у стосунках двох країн. Можна згадати в цьому контексті й інформаційний скандал довкола видань «Tygodnik Powszechny» та ИноСМИ.ru через підставну начебто польську провокативну антиукраїнську публікацію. Вальдемар Дубаньовський заявив, що після участі Польщі у врегулюванні минулорічного конфлікту в Україні варто було чекати подібного: Москва тепер буде використовувати кожний зручний момент для перебільшено емоційної реакції щодо Варшави.
Емоційність і упередженість сьогоднішніх заяв Росії більш ніж очевидна. Насамперед тому, що основне звинувачення Польщі в антиросійському настрої не зовсім відповідає дійсності. Б езперечно, у Польщі, як і в будь-якій країні, вистачає радикалів, однак їхня думка не є думкою всього суспільства. Має місце і певна демонізація Росії в країні, однак насамперед тому, що її і досі часом ототожнюють з Радянським Союзом. Саме тому таким гучним став нещодавній шпигунський скандал, коли помічник голови слідчої парламентської комісії Юзефа Грушки, як виявилося, шпигував на користь Росії. Однак, незважаючи на політичні тертя між двома країнами, поляки не мають негативного ставлення як до Росії, так і власне до росіян. За соцопитуваннями поляки розцінюють своє ставлення як до сусідньої країни, так і до її мешканців здебільшого як «байдуже» (55% і 49% відповідно). Близько 40% поляків ставляться до росіян з прихильністю, а найбільший конкурс у польських гуманітарних вузах цього року був саме на факультети русистики. Відтак «дипломатичний скандал», ініційований Росією, втрачає логічне підґрунтя...
КОМЕНТАР
Бартош ЧИХОЦЬКІ , Центр східних досліджень, Польща:
— Відносини Польщі та Росії на державному рівні перебувають не в найкращому стані. Напевно, це ще не криза, але ситуація досить напружена. Найкращий доказ цього — те, що відбувається навколо хуліганського інциденту, що стався у Варшаві. Мені здається, що якби в міждержавних відносинах усе було добре, ніхто б цього і не помітив. Але коли ситуація напружена, будь- яка така подія привертає увагу і політиків, і ЗМІ. Зрозуміло, що відносини Польщі та Росії зіпсувалися не минулої неділі, і не з часу підготовки до святкування 60-річчя Перемоги. Існують певні тертя з приводу окремих історичних питань, часто заяви російської сторони з цього приводу провокували заяви польської і навпаки. Звичайно ж, участь президента Квасневського в переговорах у Києві наприкінці минулого року під час помаранчевої революції також спровокували негативні коментарі в Москві. Але хотілося б наголосити, що на рівні гуманітарному, економічному цієї кризи немає. Помітно зростають товарообіг, інвестиції Польщі в Росії, туристичний обмін.
Східна політика в Польщі завжди присутня в період передвиборних кампаній — ця тема для нас традиційна та важлива. Йдеться не лише про Росію, а й про Україну, Білорусь. Думаю, що майбутні парламентська та президентська кампанії також ускладнять польсько-російські відносини, оскільки і в деяких польських ЗМІ, і в суспільстві існує певний попит на критичне ставлення до Росії. Політики, звісно, цьому попиту потурають. Але говорити про антиросійські настрої в Польщі складно. Польське суспільство дуже чутливо, навіть перебільшено ставиться до всього, що пов’язане з Росією, і насамперед із нею асоціює якісь негативні речі. Шпигунський скандал, у якому замішана Росія, — це у свідомості поляків насамперед недружній крок по відношенню до них. Але якщо звернутися до культурної сфери, то в Польщі зараз дуже багато перекладів сучасної російської літератури, останнім часом дуже великий попит на російську мову. Варшавські школи, які спеціалізуються на іноземних мовах, обов’язково вносять у програми російську. Це свідчить і про попит на позитивне ставлення. Але я згоден, що в польській громадській думці Росія певним чином демонізована. Насамперед звертається увага на побоювання та конфлікти. Однак у таких напружених відносинах рідко коли буває, що винна одна сторона. Хоч як це дивно, але про причини деяких конфліктів ми дізнаємось не з польських, а з російських ЗМІ, як у випадку із заявою Квасневського в Естонії. У нас немає повного розуміння того, що відбувається в Росії. Тому іноді політики, роблячи коментарі, не цілком розуміють, яку реакцію це викличе в Москві. І навпаки — з російської сторони ми бачимо те саме. Побоююся, що ситуація може й надалі погіршуватиметься як у зв’язку з подальшими діями Росії, так і через передвиборну кампанію в Польщі.
