Які політичні реформи проведе Ху Цзіньтао в Китаї? Адже саме цей 59-річний інженер наступного місяця візьме на себе керівництво найбільшою комуністичною партією, що найдовше перебуває при владі у світі. Розмови про махінації навколо приходу Ху до влади і про уявне бажання президента Цзян Цземіня не залишати сцену домінують у китайських подіях починаючи з літа, однак більш важливим для майбутнього Китаю є те, як оцінить пан Ху спадщину, що дісталася йому, і що він з нею робитиме.
Кар’єра Ху Цзіньтао не дає підстав для оптимізму. У доповіді агенції Сіньхуа за 1998 р. було процитовано його фразу про те, що «Хороший керівник повинен розвивати демократію». Однак не складається враження, що уявлення Ху про демократію включає ідею про прямі вибори або гарантовані свободи особистості.
За словами Ву Цзясян, колишнього співробітника апарату в секретаріаті Центрального комітету комуністичної партії Китаю, який працював над політичними реформами перед тим, як його запроторили до в’язниці на три роки після різанини на площі Тяньаньмень 1989 р., Ху вірить у те, що правити має еліта, обрана за допомогою процесу суворої перевірки та затвердження. У своїх промовах на партійних зборах Ху стверджував, що чистка кадрів та покращена робота партії є ключовими моментами в політичній реформі. Ці ідеали були відображені в новому законі про керування кадрами, прийнятому в липні 2002 року, про який Ху оголосив особисто. Ця елітарна модель апелює до китайських інтелектуалів, бажаючих мати витончених правителів.
Він не бажає нічого чути про зростання участі інших політичних сил або про перевірки влади компартії збоку. У своїх численних виступах він застерігав проти посягання на ленінські основи партії. Він виступає за більшу внутрішньопартійну демократію, але відкидає демократію всередині всієї державної системи. Його три головних помічники у ЦК — Лін Цзіхуа, Чжен Сінлі та Хе Ітін — є великими прихильниками реформ, спрямованих на «розбір кадрів», під час яких внутрішньопартійний експерт повинен дати оцінку урядовим лідерам.
Консерватизм Ху підтверджується його поведінкою. Він санкціонував військове придушення виступів у Тибеті в березні 1989 року, давши таким чином зворотний хід політиці лібералізації, яку почав проводити колишній Генеральний секретар партії Ху Яобан, і він був серед перших провінційних лідерів, які підтримали жорстоке придушення виступів на площі Тяньаньмень. Він також дотримується антиамериканських поглядів, хоча, як вважають, його дочка має американський паспорт. Втiм Центральна партійна школа, яку Ху очолює, починаючи з 1993 року, зараз стала більш ліберальною і сміливою, але в тому, що ці зміни стали можливими, є дуже мала заслуга Ху, оскільки вони були ініційовані іншими та схвалені Ху тільки після того, як він порадився щодо цього із Цзяном.
Проведення будь-якої хоч трохи значної реформи майже без сумнівів здійснюватиметься під суворим наглядом Ху. Потік опитів, журнальних статей та академічних дискусій свідчить про те, що всередині партії накопичуються сили, які можуть призвести до її розколу з питання проведення реформ у перший термін правління Ху. Такий розкол вже мав місце у 1986- 1989 роках, що призвело до розгубленості всередині партії вiдносно реакцiї на протести на площі Тяньаньмень. Якщо за час своїх перших п’яти років правління Ху не зможе розпочати реформи, це може призвести до його усунення, офіційно або неофіційно, іншими, хто прагне змін.
Отже, як на це відреагує Ху? Чи побачить він, як Горбачов, напис на стіні і виконає наказ? Або його усунуть інші, хто бажає модернізувати китайську політичну систему у більш агресивній манері?
Основними суперниками Ху є Лі Жуїхуань, ліберально налаштований колишній мер Тяньцзіня, який очолить китайський парламент у березні наступного року, і Цзен Цінхун, найближчий помічник Цзяна, який очолює зараз організаційний відділ партії. Лі закликав до розширення процедури змагальних прямих виборів до рівня провінцій, так само, як і до запровадження нових дає просування до більш плюралістичної політичної системи як важливий крок, що дозволить партії залишатися правлячою у вигляді великої коаліції основних політичних угрупувань всередині країни. У внутрішньопартійних виступах Цзен сказав, що Китай може допускати проведення загальнонаціональних виборів доти, поки це не загрожує єдності нації, етнічній згуртованості або соціальній стабільності.
І Лі, і Цзен заохочують кадри вчитися на прикладі американської демократичної системи. Цзен навіть підтримує таємні, але тісні зв’язки із зарубіжними продемократичними групами і, як вважають деякі аналітики, може переглянути офіційний вердикт щодо протестів 1989 року на площі Тяньаньмень, а також зняти заборону на створення опозиційних партій та вільної преси в тому випадку, якщо у нього виникне така можливість.
Вирішення ключового питання політичної реформи залежить від того, хто з цих двох переможе. Цзен є майстром маніпулювання, і якщо йому випаде нагода, то він буде ходити по колу навколо обережного Ху. Разом з Лі вони будуть істотною силою, яка, ймовірно, матиме підтримку від високопоставлених керівників партії старшого покоління, таких як Ван Лі, Цяо Ші та Тянь Цзюнь. Вони швидше за все підтримають лідера «п’ятого покоління», що на даний момент ще не з’явився. Вiн згодом повинен замінити Ху на його посаді 2012 року, можливо, керівник однієї з провінцій, у якого буде мандат на проведення кардинальних реформ.
Серед широких верств партії стає дедалі більше прихильників Лі та Цзена, які нададуть їм підтримку в тому випадку, якщо останнi підхоплять прапор реформ iз тремтячих рук Ху. Хоч це і минуло непомітно для іншого світу, в Китаї, однак, за останні чотири роки вийшла у світ величезна кiлькiсть статей щодо політичної реформи, написаних представниками усього політичного спектру країни. В них пропонуються різні ідеї, але, загалом, існує угода щодо прискореного руху в напрямі політичної лібералізації та більшої кількості громадянських свобод.
Таким чином, Ху може стати просто виноскою в історії, мостом між корумпованою і роз’єднаною державою Цзян Цземіня та демократичним правлінням Цзен Цінхуна або якогось іншого реформатора. Подібно до Юрія Андропова та Костянтина Черненка, які були керівниками СРСР з 1982 по 1985 роки, Ху також може непомітно зникнути з пам’яті з тієї причини, що він не побажав провести політичні реформи, необхідність в яких уже назріла.
Брюс ДЖІЛЛІ, Принстонський університет. Наступного року має вийти його нова книга «Демократичне майбутнє Китаю».
