Парламентські вибори в Білорусі, які відбулися минулої неділі, проходили за сценарієм влади. У першому ж турі голосування до Палати представників було обрано 109 із 110 депутатів. Усі вони — ставленики влади. Лише в одному окрузі, де помічник білоруського президента зняв свою кандидатуру відразу ж після того, як був звільнений із роботи, відбудуться повторні вибори. Парадоксально, але саме в цьому окрузі виборці прийшли на дільниці лише заради того, щоб проголосувати проти єдиного кандидата.
Згідно з офіційними даними білоруського Центрвиборчкому, у голосуванні взяло участь 74 відсотки виборців. Опозиційні спостерігачі заявили про набагато нижчі цифри явки. За інформацією спостерігачів від «Білоруської християнської демократії», акредитованих на понад 200 дільницях в усій країні, явка становила близько 39 відсотків. Більшість демократичних партій ці вибори бойкотувала. У спільній заяві опозиція оголосила про невизнання підсумків голосування.
Проте президент Олександр Лукашенко заявив, що інші держави мають лише заздрити тому, як відбуваються вибори в Білорусі. «Вибори в тих державах, де вони минають «нудно» і спокійно, — це щастя для народу, не говорячи вже про владу. Нам не потрібні революції й потрясіння, сутички, вибухи, мордобої. Вибори в розвиненій державі, де живе цивілізоване суспільство, мають відбуватися так», — цитують ЗМІ слова білоруського президента.
«День» попросив лідера Об’єднаної громадянської партії, голову національного комітету Об’єднаних демократичних сил Білорусі Анатолія ЛЯБЕДЬКА дати оцінку парламентським виборам і розповісти, що далі робитиме опозиція, щоб донести своє бачення розвитку країни.
— Це була найгірша зі всіх найгірших виборчих кампаній. І попередні не відповідали стандартам ОБСЄ, але це було щось із чимось: такий сюрреалізм. Були деякі речі, безпрецедентні навіть для Білорусі. Уперше ми зіткнулися з ситуацією, коли виступи кандидатів у депутати не виходили на радіо й до телеефіру. Я говорю в даному разі про Об’єднану громадянську партію. 34 виступи на радіо й телебаченні, а це тільки по п’ять хвилин запису, не вийшли в ефір. Такої махрової безпрецедентної політичної цензури не знала жодна попередня кампанія: ні парламентська, ні президентська. Понад десять державних газет відмовилося друкувати програми кандидатів Об’єднаної громадянської партії. І перше, і друге — абсолютно незаконно.
Безпрецедентним було те, що дві найбільші політичні партії — Об’єднана громадянська і БНФ — за тиждень зняли своїх кандидатів. Причому Об’єднана громадянська партія спочатку заявила, що ми зніматимемо своїх кандидатів і прийшли в цю кампанію не грати за правилами влади, а реалізувати свою кампанію за чесні вибори без Лукашенка. Ми навіть своїх кандидатів у депутати (а їх було зареєстровано 38 — найбільша кількість серед опозиційних структур) називали спікерами. Спочатку ми говорили, що наше завдання — дістати можливість інформаційно донести до людей послання, що Лукашенко і його система — це безвихідь. І вихід із безвиході — чесні й вільні вибори. А щоб зробити вибори чесними, потрібно ігнорувати нечесні. Тому ми фактично закликали людей до активного їхнього бойкоту. І потрібно визнати, що цифри, які озвучує офіційна влада, — абсолютно дуті. Іншої оцінки бути не може, бо серед 70 тис. осіб у дільничних комісіях, які рахували голоси, лише 61 людина репрезентує опозицію. А це 0,09 відсотка. Зрозуміло, що в такій ситуації ми могли розраховувати лише на спостереження. А судячи з того, скільки людей прийшло на виборчі дільниці, можна зробити висновок, що вибори провалилися. Спостерігачі зафіксували явку менше 50 відсотків. Фактично це означає вотум недовіри до влади, яка подала фантастичні цифри. Насправді люди проігнорували цю кампанію. А це означає єдине: повну деградацію виборчої системи в Білорусі і цілковиту недовіру до влади.
Тому опозиція не визнає, безперечно, легітимності цієї кампанії. Ми вважаємо, що й у спостерігачів від ОБСЄ буде дзеркальна оцінка того, що вони бачили.
— Які були нові порушення чи фальсифікації на цих виборах?
— Раніше в нас не було такого явища, як «російська карусель». Не було підкупу людей за бляшанку пива або щось подібне. У нас ніколи не було такого, щоб зменшували списки виборців. Це все ті ноу-хау, з якими ми зіткнулися. Влада завжди може писати будь-які цифри. У неї для цього — карт-бланш, оскільки в комісії інших людей немає. Їй важливо було створити відчуття, що на дільницях були люди. І ми знаємо, що масово заганяли студентів, військовиків, тих, хто мешкає в гуртожитках, працює на державних підприємствах. Але навіть вони не створювали відчуття такої масовості. Тому пішли на так звані «каруселі», коли людей возили автобусами від однієї дільниці до іншої, щоб було відчуття, що все ж таки народ іде й голосує.
— А який резон у зменшенні списків виборців?
— Резон у тому, що при меншому списку краще виглядає явка виборців на конкретні ділянки.
— Пане Лябедька, деякі білоруські політологи говорили, що бойкот виборів рівнозначний відсутності політичного життя в країні. Що ви скажете на це?
— Наша партія зареєструвала своїх кандидатів. Ми висунули своїх людей до комісій, їх не включили. Ми використали таку часткову участь. Ми прийшли й відразу сказали: ми могли бути вашими кандидатами, але наших прізвищ не буде у виборчих бюлетенях і пояснили, чому, а також сказали, що реально відбувається і чому потрібно ігнорувати ці вибори. І всі наші виступи, які цензура не пустила на радіо й телебачення, розійшлися Інтернетом і соціальними мережами, а також через незалежну пресу. Я вважаю, що таке поєднання тактики було найуспішнішим. І якщо спочатку опозицію було розділено на дві частини: бойкотувати або йти до кінця, то наприкінці тренд чітко позначився — йти на активний бойкот. Ми теж були проти того, щоб сприймати бойкот як лежання на канапі й «нічогонероблення». Це — поганий сценарій!
— Якою бачите подальшу боротьбу білоруської опозиції за владу, за те, щоб достукатися до виборців зі своєю програмою й пояснити, що потрібно змінювати систему?
— Для нас нині важливе завдання — консолідація й об’єднання тих, хто почув нас і свідомо не пішов голосувати, і тих, кого змусили прийти і кого ми закликали голосувати проти всіх. Якщо ми об’єднаємо й консолідуємо цю групу, то це буде величезний крок уперед. Нам видається важливим сьогодні створення інституції, яка б позиціонувала себе як структура, що висловлює інтереси цих людей. Так, прибічники Лукашенка дістали Палату представників із призначеними депутатами. А що отримали ті, хто не пішов голосувати або голосував проти всіх? Для них ми маємо запропонувати структуру, з якою б ці люди могли пов’язувати свої надії й очікування і яка б виражала їхні інтереси, зокрема й презентуючи програму розвитку Білорусі. Ось наступний крок, рівнобіжний з інформуванням. Інформування людей про те, що насправді сталося, у нас завжди було слабким місцем. Тому нам необхідно розв’язувати таку проблему, як відсутність комунікаційних можливостей чи їхня обмеженість.
А за три роки — президентська кампанія. Якщо ми консолідуємо цю групу, а вона буде величезною в масштабах Білорусі, тоді є перспектива виходу на президентську кампанію із сильним кандидатом.
— А чому, на вашу думку, між опозицією й суспільством немає зв’язку?
— Тут нічого нового ми не вигадаємо — складнощі комунікації між людьми й опозицією. І скрізь у нас — знаки «цеглина», або — іншими словами — заборони. Ось це потрібно долати. Що більше інструментів і механізмів комунікації з людьми ми створимо, то краще. Чому ми частково пішли в цю кампанію? Нам важливо було дістати можливість прямого доступу до виборців. Сьогодні я не можу просто вийти на вулицю й роздавати якісь інформаційні матеріали. Не можу стати там із мегафоном і звернутися до людей. Це все заборонено. Тому нині потрібно виконати добру інформаційно-летючкову роботу щодо цієї кампанії. І це вкрай важливо, бо більшість людей не пішли й не проголосували. Тепер їх потрібно переконати в тому, що вони не самотні, а таких людей більшість, і подати їм факти, сказати, який дальший крок, що ми маємо зробити напередодні президентської кампанії і внести пропозиції з украй актуального питання наступного року: приватизація чи «прихватизація». Ця проблема ціною 85 млрд доларів набуває масового характеру й зачіпає майже всіх. Тому важливо дати людям правильне бачення, як це має бути, і показати, що робитиме влада. На цьому опозиція може дістати великі преференції перед президентською кампанією.
— Якою має бути реакція Заходу на ці вибори, чи має ЄС важелі впливу на білоруську владу?
— Захід просто має бути послідовним, мати спільну стратегію та план дій і говорити з білоруською владою одним голосом, чого не було перед президентською кампанією. Гадаю, влада повинна розуміти важливість контактів і комунікації із Заходом. Сьогодні половину валюти Білорусь отримує з торгівлі із Заходом. Це є важливим інструментом і важелем впливу на білоруську владу. Після погіршення відносин із Заходом Лукашенко багато втратив як перемовник і з Кремлем. Якщо він раніше міг шантажувати тим, що піде на Захід, то сьогодні в нього такої можливості немає. Скандал із прибуттям літака та скиданням плюшевих ведмедиків — це ще одна пробоїна Лукашенка в переговорах із Москвою, бо він не може продавати Росії себе як партнера, який гарантує російську безпеку на Заході. Сьогодні ситуація така, що Лукашенко має налагоджувати відносини із Заходом. Якщо це так, то це інструмент впливу на те, щоб, по-перше, у Білорусі відпустили політв’язнів, а таких — 16 осіб, а по-друге, усе ж таки поставити на порядок денний дуже гостре й рішуче питання про стандарти проведення виборчих кампаній. Напередодні президентської кампанії дуже актуально змінити законодавство про правозастосовну практику в Білорусі.
