П’ятирічна прем’єрська ера Сильвіо Берлусконі закінчилася. Під час останніх виборів у Італії перемогу отримала коаліція на чолі з колишнім президентом Єврокомісії Романо Проді. Отже, яскравому й скандальному Берлусконі доведеться посісти лаву опозиціонерів. Хоча варто визнати, що його політична сила матиме перевагу в один голос у верхній палаті італійського парламенту.
У цілому перемогу Романо Проді не можна назвати повною. Очолювана ним лівоцентристська коаліція «Оливкова гілка» здобула більшість у нижній палаті парламенту, отримавши 49,8% голосів, що лише на 0,1% перевищує показник коаліції Сильвіо Берлусконі «Форца, Італія!» («Вперед, Італія!»). Однак завдяки ухваленому коаліцією Берлусконі закону саме для цих виборів, коаліція Проді отримає 340 місць із 630 у нижній палаті італійського парламенту. З іншого боку, правоцентристська коаліція Берлусконі матиме більшість у сенаті. У цій палаті, згідно з попередніми даними, коаліція прем’єра отримала 155 місць, тим часом як коаліція Проді — 154 місця.
Слід зауважити, що у виборах узяли участь 85 відсотків виборців, що є найвищим показником у історії Італії. Така висока явка виборців пояснюється тим, що голосування в країні є обов’язковим. У випадку відмови — потенційний виборець сплачує штраф і так званий виборчий податок. Вибори проводяться за пропорційною системою. Голосувати на виборах до нижньої палати депутатів можна з 18 років, а обирати членів сенату — лише після 25 років.
Наприкінці квітня дві палати парламенту зберуться, аби обрати своїх спікерів. До 12 травня депутати мають обрати нового президента — наступника Карло Адзельо Чьямпі. І лише президент республіки обиратиме політика, якому доручать формувати уряд. Таким чином Сильвіо Берлусконі виконуватиме прем’єрські обов’язки ще мінімум два місяці.
ПОЛІТИЧНІ ДУЕЛЯНТИ
Сильвіо Берлусконі — найбагатша людина в Італії. Він — переконливий оратор, відомий своїм витонченим смаком у одязі. Торік у пресі спалахнув скандал, нібито прем’єр зробив собі «підтяжки», аби згладити зморшки на обличчі (щоправда, сам глава уряду журналістські підозри спростував). Така велика увага до власної зовнішності позначилася й на прізвиську Берлусконі: у народі його називають «кавалером». Він із тріумфом переміг на виборах 2001 року, пообіцявши італійцям економічне диво. Більшість італійців очікували, що його досвід у бізнесі спричинить комерційний бум у Італії. Однак після п’ятирічної роботи прем’єр не зміг похвалитися досягненнями в економічній царині. За час урядування Берлусконі зростання економіки Італії становило в середньому 0,6%, що, практично, є найгіршим показником серед країн єврозони. Бюджетний дефіцит країни виріс до 4,2% ВВП і становить 35 млрд. євро. Водночас, згідно з Маастрихтськими угодами, бюджетний дефіцит держави — члена ЄС не може перевищувати три відсотки.
Романо Проді — традиційний представник професорської еліти. Він багато викладав у кращих університетах світу, тому він — класичний зразок інтелектуала. Напевно, тому отримав прізвисько «професор». До речі, саме Проді вдалося в середині 1990-х років перемогти коаліцію Берлусконі. На думку багатьох експертів, головна заслуга вченого-економіста Романо Проді полягала в тому, що, перебуваючи 1996 року на посаді голови уряду, він зміг зменшити бюджетний дефіцит до бажаних трьох відсотків, тому це дозволило Італії запровадити євровалюту. Багато оглядачів зазначають, що італійська економіка не витримала б конкуренції, якби не була переведена на євро. Проді досить успішно діяв на посаді голови Єврокомісії з 1999 року по 2004 рік. Два роки тому, повернувшись до Італії, він знову зайнявся політичною діяльністю: йому запропонували очолити коаліцію «Оливкова гілка».
МАНІФЕСТИ ОБІЦЯНОК
Більшість експертів зазначає, що в Італії змагалися не передвиборні кампанії, а впливові особистості. Тому мало хто займався порівнянням програм двох коаліцій. Що ж обіцяли два блоки?
Правоцентристська коаліція на чолі з Берлусконі підготувала до виборів маніфест, який складався з десяти пунктів. Зокрема, в цьому документі говорилося про створення одного мільйона робочих місць, про подальшу лібералізацію банківського, страхового, енергетичного, дорожнього й телекомунікаційного секторів. Але в маніфесті не було вказано, як виконуватиметься обіцяне. Правоцентристи також пропонували виплачувати «дитячі бонуси» для стимулювання народжуваності в Італії. Крім того, в цьому маніфесті була обіцянка видавати ваучери кожному новонародженому, щоб допомогти сплачувати вартість навчання навіть у приватних закладах... Також планувалася допомога молодим подружжям, які орендують житло.
Зі свого боку, лівоцентристська коаліція Проді підготувала передвиборний маніфест майже на 300 сторінках під назвою «Задля добра Італії». Лівоцентристи обіцяють зменшити податок на корпоративний прибуток, який реінвестується в промислову діяльність, а також надавати податкові стимули на наукові дослідження. Податок на доход акціонерного капіталу пропонується підвищити до 20% із нинішніх 12,5%, а також збільшити податок на прибуток із спекулятивних продажів власності. Планується відновити податок на спадкове майно, якщо воно має вартість більшу за мільйон доларів. Цей податок раніше існував, але був скасований Берлусконі. Планується скасувати реформу, яка передбачала підвищення пенсійного віку з 57 до 60 років. Лівоцентристи обіцяють надавати кредит розміром у 2500 євро на рік для дітей віком до трьох років, а також будувати житло з низькою орендною платою для сімей iз низьким рівнем доходів.
БРУДНА КАМПАНІЯ
Виборча кампанія в Італії була дуже неспокійною, сторони вдавалися до образ. Інколи президенту республіки Карло Чьямпі доводилося втручатися в «розбірки», аби заспокоїти претендентів.
Сильвіо Берлусконі представляв себе як жертву, навіть порівнював себе з Ісусом Христом. Він звинувачував пресу, суддів і підприємців у тому, що ті бажали його поразки. Прем’єр також називав дурнями виборців, які підтримували лівоцентристську коаліцію. Свого суперника Романо Проді, колишнього голову Єврокомісії, він навіть обізвав «корисливим ідіотом на службі комуністів». «Хіба ви хочете, щоб країною керувала людина, яка обожнює Сталіна, Леніна, Мао Цзедуна, Пол Пота? Людина, яка досi схиляється перед Фіделем Кастро?» — дивувався поки що чинний прем’єр-міністр. Себе ж Берлусконі називав не інакше як «новий месія» й «жертва демократії». Зі свого боку, Проді назвав Берлусконі «п’яницею, який чіпляється за ліхтарний стовп». Штаб лівоцентристської коаліції також творчо відреагував на чергові образи супротивників: під час мітингу на головній площі Риму всім бажаючим роздавали майки з надписом «Я — ідіот». Столична прокуратура звинуватила прем’єра в образі виборців і відкрила проти нього справу.
Не обійшлося без скандалу під час голосування. Берлусконі з’явився на виборчій дільниці разом із 95-річною матір’ю Розою. Перед спостерігачами прем’єр показав їй на бюлетені символ власної партії «Вперед, Італіє!», попросивши проголосувати за неї. На зауваження представника партії «Оливкова гілка», що при голосуванні забороняється тиснути на виборців, сказав: «Невже мамі нічого сказати не можна?»
«Сьогодні ми перегорнули сторінку й будемо правити п’ять років». Iз цими словами виступив Романо Проді в центрі Рима, як тільки дізнався про свою перемогу. Якою буде «сторінка» Романо Проді в італійській політиці? Чи зміняться відносини Італії та України? Про це — в коментарі.
