ЄС пильно стежила за розвитком подій в Україні. Перед політичними змінами, що дійшли й до верхівки, лишається важливим продовження стійкої політики реформ, проголошеної на різних рівнях політичними лідерами країни. Україна — ключовий фактор у розвитку і збереженні стабільності у всій Європі. Із 50-ма мільйонами жителів вона найбільша держава в Європі. Займає географічно стратегічну позицію. В інтересах ЄС забезпечити сприятливий розвиток Україні. Закриття останнього реактора в Чорнобилі торік у грудні було важливим заходом, виконаним Україною на благо усієї Європи.
Успішний розвиток на Сході серед майбутніх держав-членів ЄС життєво важливий для розширення організації. Найбільше занепокоєнь викликає Україна та Росія, які межують із чотирма кандидатами на вступ до Євросоюзу. Будь-яка політична нестабільність, спадаючий економічний розвиток чи фрагментація реформ у цих країнах загрожуватиме створенням нового розриву — через політичний, економічний та соціальний поділ. Такий розвиток не на користь жодному — ані членам ЄС, ані претендентам на членство, ані Україні з Росією. Якщо такий похмурий сценарій вдасться відвернути, Україна повинна невтомно йти стежкою демократії, верховенства закону та економічних реформ. Більшість виборців та обранців хочуть продовжувати йти цією стежкою задля тіснішої співпраці з ЄС. Необхідні інструменти — угода про партнерство та співробітництво та спільна стратегія щодо України — наявні. Під час лютневого візиту в Київ, місія ЄС на чолі зі швецьким міністром закордонних справ висловила бажання для довгострокового, інтенсивно поглиблюваного партнерства з Україною. Тісніша співпраця з ЄС не може стати перешкодою для зближення і плідних відносин між Україною та Росією. Широка співпраця на основі рівності між цими двома країнами в інтересах кожного.
Кажуть, для танго потрібно двоє. Поки ЄС та Україна не на одному танцювальному майданчику, обоє повинні знати кроки одне одного. Швидкість, з якою ми зможемо інтенсифікувати співпрацю, залежатиме від ходу реформ. Звичайно, зараз надто рано говорити про об’єднання, але і немає жодних підстав на цьому етапі обмежувати подальший розвиток дружніх відносин.
ЄС продовжуватиме підтримувати реформаторські зусилля. Однак ми розуміємо, що така підтримка може мати тільки обмежений ефект. Вирішальними факторами лишаються відвага українських політиків та рішучість народу щодо впровадження головних структурних змін. Останні успішні економічні результати свідчать, що політика реформ може принести швидкі здобутки.
Проте було б неправильним твердити, що тільки Україна може зробити більше для прискорення реформ і продовження інтеграції з Європою. Україна тільки виграє від розширення ЄС. Центральноєвропейські країни-кандидати — від Естонії на півночі до Болгарії на півдні — становлять цінне джерело для подальшої співпраці. Країни-кандидати, які мають спільні кордони з Україною, особливо важливі з цього погляду. Вони мають життєво важливу якість, якої бракує нинішнім членам ЄС: тяжко здобутий досвід швидкої та радикальної трансформації їхніх суспільств. Естонія, Латвія та Литва досягли істотного прогресу у виконанні вимог для членства в ЄС. Вони були частиною системи, до якої свого часу належала й Україна.
Як результат спеціальної ініціативи Швеції, яка нині головує в ЄС, Союз шукатиме шляхів залучення країн-кандидатів для налагодження співпраці з Україною. Серед запропонованих заходів — створення умов, які б дозволили останній взяти участь у спільних проектах. Комісія ЄС бере активну участь в цих зусиллях, які надалі повинні бути більш інтенсивними. Повинна також існувати можливість для розвитку тристоронньої співпраці країн-членів ЄС із окремими країнами-кандидатами в спільних проектах із залученням України. Успiшний розвиток в Українi — прiоритетне питання для всiєї Європи.
