Схоже, мільярдер, лідер опозиційної партії «Гражданская платформа» Михайло Прохоров хоче повернутися в політику. Саме так можна розглядати його програмну статтю, що позавчора пізно увечері з’явилася на сайті російської газети «Ведомости», а також на сайті його партії під назвою «Що далі».
Більшу частину тексту автор присвятив критиці Кремля, згадавши Олексія Навального в єдиному абзаці. Причому на адресу відомого блогера Прохоров використав принизливе слово «спойлер». Проте, по суті, це не можна розглядати інакше як відповідь і виклик головному конкурентові на ліберальному полі.
«Перше з основних посилань Прохорова: його партія й він сам не думають «здуватися», а, навпаки, мають намір енергійно боротися за владу. Більше того, вважають себе єдиною справжньою опозицією. Теза друга: влада під час «медведєвської політреформи» перейшла від режиму «керованої демократії» в режим «комфортної конкуренції» (новий термін має всі шанси увійти до анналів вітчизняної політології), що також не має нічого спільного зі справжньою демократією», — пише Російська служба Бі-Бі-Сі.
Прохоров звертається до середнього класу, тих, хто не приймає нинішнє становище, але не хоче суспільних потрясінь, і зазначає, що Навальний — політик несерйозний.
З позиції Прохорова, зазначає Бі-Бі-Сі, його крок більш ніж своєчасний. Навальний уже проголосив себе одноосібним лідером опозиції, а спостерігачі порівнюють його з Борисом Єльциним і Лехом Валенсою. Головне питання: у кого більше шансів повести за собою опозиційний електорат?
«День» звернувся до російських політологів з проханням прокоментувати статтю Прохорова та його шанси скласти реальну конкуренцію владі?
«ЦЕ СПРОБА РОЗПОРОШИТИ ПРОТЕСТНИЙ ЕЛЕКТОРАТ...»
Роман ДОБРОХОТОВ, Голова демократичного руху «Ми»:
— Ця стаття з’явилася в той момент, коли після гучних на всю країну виборів до московської мерії Навальний заявив про те, що зараз з’явилася перша реально політична сила, що він вступає до партії й готує людей до «довгого забігу». Прохоров, який зник одразу після президентських виборів, ні в чому більше не брав участі, раптом «сплив» зараз зі своїми уявленнями про конкуренцію й політичну боротьбу. Виглядає так, ніби Прохорова знову попросили дати про себе знати. Тому, хоч би наскільки прекрасними виглядали його теоретичні пропозиції, в реальності це певна спроба знову розпорошити протестний електорат. Це спроба відвести від Навального частину помірних виборців.
Утім це, звісно, може бути випадковістю, й Прохоров вирішив виступити зі своїми пропозиціями. Хоч би як там було, з моїх знайомих в опозиційному середовищі ніхто не вважає його реальною політичною силою. Тому я не думаю, що він стане тим політичним гуру, який зараз підніме опозиційну хвилю, й що до його пропозицій прислухатимуться.
Коли людина говорить про конкуренцію, але називає одного з ключових конкурентів Путіна «спойлером», це означає, що або вона неадекватно оцінює політичну ситуацію, або не розуміє, за ким зараз основний опозиційний електорат. Прохоров або дивна й наївна людина, в якої немає нормальних радників, або сам не здатний оцінити ситуацію. Я ж дотримуюся думки, що Прохоров усе чудово розуміє, проте сам він є «спойлером».
Прохорова розглядають виключно як спаринг-партнера. Це, незважаючи на те, що на президентських виборах багато людей голосувало за нього за принципом: «Голосуйте за будь-кого, крім Путіна!». Я тоді й сам голосував за Прохорова, тому що завданням було те, щоб Путін набрав мінімальну кількість голосів. Але якщо подивитися, як Прохоров поводився під час кампанії, — він нічого поганого не сказав про Путіна. Коли ж після виборів він заявив, що створюватиме опозиційну партію й займатиметься політикою — одразу зник, нічого не зробивши. Йому, як одному з найбагатших людей Росії, не важко було б створити потужну партію й стати реальним конкурентом влади. Але якщо він за такий великий проміжок часу цього не зробив, то як до його слів про конкуренцію можна ставитися серйозно? Треба судити за вчинками, а не за заявами.
У мене склалося таке враження, що влада, по суті, цю статтю й замовила, тому є ймовірність того, що вона відповість на цей заклик до процесів. Навряд чи це був клич у порожній простір — навряд чи Прохоров став би виступати з якоюсь важливою політичною заявою, не уявляючи, якою буде реакція. Вона буде й полягатиме в тому, що влада, швидше за все, оголосить Прохорова своїм головним політичним опонентом. Цей простір був порожнім тривалий час. Були спроби виставляти КПРФ і «Справедливу Росію» основними опонентами Навального. Але на московських виборах ми побачили, що вони набрали мізерну кількість голосів. «Яблуко» теж виступало спойлером тут, розповідаючи, що вони «єдина демократична опозиція». Усі вони набрали разом близько 3% голосів. Виняток — Мельников, який набрав більше, але навряд чи владі вигідно тримати комуністів за головних опонентів. Хоча б тому, що демократично налаштований електорат їх не підтримає, тому треба було знайти нову фігуру, за яку можуть проголосувати люди з великих міст з ліберальними поглядами і яка могла б дійсно відібрати частину голосів у Навального. Тому цілком логічна тут поява Прохорова. Найближчим часом варто чекати заяв від наших кремлівських політологів, а може й від перших осіб про те, що вони вважають Прохорова своїм головним опонентом. Але я не впевнений, що це спрацює.
«ШАНСИ НА ТЕ, ЩОБ СЕРЙОЗНО ПРОСУНУТИСЯ В ПОЛІТИЦІ, В НЬОГО ЗМЕНШИЛИСЯ»
Олексій МАКАРКІН, заступник директора «Центру політичних технологій»:
— Прохоров зараз розтрачує той ресурс, який є в нього як у кандидата в президенти 2012 року. Проблема Прохорова в тому, що він намагається займатися політикою, не будучи політиком внутрішньо. Для Прохорова політика — це одна зі сфер його інтересів. Його партія пропустила вибори мера Москви, що були головною політичною подією цього року. Звісно, самого Прохорова на них не пустили б, але могла б піти Ірина Прохорова, міг би піти ще хтось за його підтримки. Проте вони вирішили, що ці вибори можна пропустити. Єдиний великий успіх його партії — перемога Ройзмана. У цьому випадку роль «Гражданской платформы» була дуже невеликою. Показово, що одночасно з виборами глави Катеринбурга відбулися вибори й до міської ради, де «Гражданская платформа» отримала лише кілька депутатських мандатів. Це означає, що в Ройзмана є персональні ресурси, тоді як ресурси партії дуже їм поступаються. У результаті Ройзман не отримав серйозної опори в раді. Прохоров, я думаю, залишиться в політиці, «Гражданская платформа» існуватиме.
Прохоров заявив, що він би виграв ці вибори, якби брав участь. Це його позиція, проте я так теж не вважаю.
З таким результатом (на загальноросійських виборах. — Ред.) і з відсутністю нового, що виявилося в його тексті — інтерес регіональних еліт до нього може зменшитися. Регіонали ним зацікавилися, але зараз Прохоров розчаровує багатьох прибічників, і шанси на те, щоб серйозно просунутися в політиці в нього зменшилися. Що стосується його відносин з владою, вони досить суперечливі. З одного боку, Прохоров хотів би домовитися з владою, щоб забезпечити собі сприятливі умови для політичної діяльності. З другого боку, він не хоче бути «клієнтом» влади й вишиковуватися в ряд партій, прямо залежних від влади. Прохоров хоче пройти середнім шляхом, як це часто буває, це не дуже просто. Для одних виборців він надто провладний, для інших — надто опозиційний.
Проблема ось у чому: діалог добре вести, коли ти досяг успіху, у тебе багато депутатів у законодавчих зборах, у тебе може бути друге місце на виборах. У Прохорова є лише результати президентських виборів. Але вони йдуть в історію. Якщо говорити про Євгена Ройзмана (кандидат і переможець на виборах мера Катеринбурга від «Гражданской платформы». — Ред.), думаю, що влада розмовлятиме з ним.
