Неначе нічого і не змінилося зі статусом Володимира Володимировича Путіна, який приїхав в понеділок на засідання Ради міністрів Союзної держави.
Відразу ж з мінського аеропорту Путін прямо вирушив до резиденції Олександра Лукашенка. А на переговорах російського прем’єр-міністра з білоруським президентом обговорювалися не тільки питання прем’єрського рівня. Невідомо, як там в кулуарах пройшла їхня зустріч, але на людях і перший, і другий обмінювалися взаємними компліментами.
У присутності представників численних засобів масової інформації Лукашенко вирішив зайвий раз повторити порівняно нещодавно сказане журналістам російських регіональних ЗМІ: «Кажуть, що Білорусь починає торгуватися: Росія—Захід. Я вже говорив західникам, що ми ні з ким ніколи не торгуємося. Ми ніколи дружбою з росіянами не торгуємо».
У свою чергу, Володимир Путін неодмінно висловив своє підкреслене схвалення парламентських виборів в Білорусі, що минули: «За нашими оцінками вони відбулися на високому організаційному і політичному рівні». «Чого чекають наші громадяни? Упевненої та послідовної, грамотної економічної політики» — наголосив російський прем’єр.
Цього разу в вигляді такої, крім формування єдиного науково-технічного простору, ратифікації угоди про власність Союзної держави, удосконалення єдиного митного простору росіяни готові, судячи з усього, запропонувати білорусам пільговий кредит у 2 млрд. доларів.
Голова білоруського міністерства фінансів Андрій Харковець сказав, що цей кредит може бути наданий вже в листопаді. «Ми говоримо про умови аналогічні торішньому кредиту»,— сказав міністр.
Попередній російський стабкредит у розмірі півтора мільярда доларів був виділений Білорусі на 15 років під LIBOR+0,75% річних з п’ятирічною відстрочкою платежу з основного боргу.
Здавалося, навіщо цей кредит країні, яка за півтора роки збільшила свій золотовалютний запас у три рази і довела його до 5,6 млрд. доларів?
Харковець пояснив, що «бюджет у нас буде збалансованим, цей кредит для Білорусі як подушка безпеки в умовах світової фінансової кризи». Найпікантніше те, що переговори щодо даного кредиту проводилися ще задовго до цієї кризи. Розвіюючи це здивування, Андрій Харковець висунув таку версію: «Вважайте, ми її (глобальну фінансову кризу. — А.К. ) передбачували».
Криза кризою, а розраховуватися за російський газ, який буде дорожчати, непросто. А те, що він буде дорожчати, і дорожчати неабияк, вже мало хто має сумнів. Правда, про можливе подорожчання російського газу публічно говорив поки тільки Андрій Харковець: «Підвищення ціни на газ не є для білоруської економіки великою проблемою, і бюджет зуміє пристосуватися до нового рівня цін».
Але тут є питання, наскільки?
Головні дійові особи білорусько-російських переговорів — Олександр Лукашенко і Володимир Путін — з цього приводу, незважаючи на велику кількість компліментів один одному, на публіці зберігали гробове мовчання.
Вироблена колись формула ціни на газ для Білорусі досить заплутана — за різними підрахунками, згідно з нею російський газ може коштувати наступного року для Мінська і 190, і 270 доларів за тисячу кубів.
Зважаючи на нещодавні заяви російського посла Олександра Сурикова про можливу ціну на російський газ, що поставляється до Білорусі, у 250 доларів за тисячу кубів, розмір кредиту РФ у 2 млрд. доларів, близькі союзницькі відносини, можна припустити, що кінцева ціна на «блакитне паливо» для Білорусі 2009 року становитиме більше або менше 200 доларів.
Колишній голова Національного банку Білорусі Станіслав Богданкевич вважає, що ми купуватимемо російський газ приблизно по 200—220 доларів за тисячу кубів: «Безумовно, нам можуть відпускати газ і за ціною для Смоленської й Брянської областей Росії. Але тоді треба буде вже в недалекому майбутньому повністю перейти на російський рубель, погоджуватися на єдиний емісійний центр з дислокацією в Москві й тим самим йти на здачу суверенітету. Невтішна перспектива для повновладного господаря Білорусі».
Кандидат економічних наук Олександр Соснов переконаний, що ціна на газ для білорусів буде і того нижче: «Гадаю, що дещо вище запланованих в білоруському бюджеті 140 доларів за тисячу кубів. Річ у тім, що за тональністю висловлювання Володимира Путіна і Олександра Лукашенка під час їх останньої зустрічі можна сказати — питання про визнання Білоруссю Південної Осетії та Абхазії практично вирішене. Вся інтрига полягає тільки в термінах появи такого рішення на світ. Не більше».
Відомий економіст Ярослав Романчук для нашої газети сказав, що немає великої різниці в тому, якою конкретно буде ціна на газ, що поставляється з Росії: — «У будь-якому разі, Білорусь, само собою зрозуміло, не платитиме 500 доларів за російський газ, як це роблять, наприклад, Німеччина і Польща. Тому буде це 220, 200, 180 доларів за тисячу кубів, не так важливо. Важливо інше. Російське керівництво стратегічно обрало дуже вразливу для Білорусі формулу економічних взаємовідносин. Воно ладне кредитувати підвищення ціни на свій же газ. Таким чином, ми потрапляємо в досить жорстку фінансову кабалу до 2011— 2012 років. Адже на інші солідні джерела фінансування білоруська влада не може особливо розраховувати з двох серйозних причин. По-перше, світова фінансова криза звужує інвестиційні можливості практично будь-якої країни і будь-якої фінансової групи до незмоги. Грубі гроші потечуть тільки в стабільні й позбавлені усіляких ризиків країни і проекти. По-друге, політична складова Білорусі, як засвідчили парламентські вибори, що минули, для Заходу, м’яко кажучи, не зовсім прийнятна».
Станіслав Богданкевич поділяє думку свого колеги: «Єдиний вихід із залежності від Росії, яка дедалі більше посилюється, це диверсифікація білоруської економіки, технічне переозброєння нашої промисловості, надання реальної свободи дрібним і середнім власникам, ваговита приватизація. Тобто все, про що ми говоримо останні 15 років. Дещо з вище переліченого уряд робить, але цього явно недостатньо».
Кремль же в цій ситуації переслідує свої інтереси. На переговорах у Мінську, що минули, Володимир Путін здивовано зазначив, що «Росія і Білорусь, реалізовуючи великі енергетичні проекти, розраховуються між собою в доларах США. Тим часом, проблеми, з якими зіткнулася сьогодні американська економіка, американська валютна система нам добре відомі».
Характерно, що вперше за весь час білорусько-російських відносин річний товарообіг між двома країнами Володимир Путін уперше оцінив не в доларах, а в російських рублях — 845 млрд. руб. Більше того, голова російського кабінету міністрів «не знімає з порядку денного і створення єдиної валюти в історичній перспективі»: «Це буде цілком природним, спокійним рухом із забезпеченням необхідних подушок безпеки з урахуванням як російських інтересів, так і національних інтересів Республіки Білорусь».
Станіслав Богданкевич навпаки вважає, що перехід на російські рублі у взаємних розрахунках між Росією і Білоруссю якраз таки не дуже-то відповідає національним інтересам останньої: «Уже тепер наш дефіцит у торгівлі з Росією становить 7 млрд. доларів. Якщо ми захочемо (або нас «захочуть») розраховуватися за ці борги російськими рублями, то змушені будемо їх купувати на російській же валютній біржі, продаючи... долари, що виручають на західних ринках за білоруські товари. На цій маржі втратимо не один десяток мільйонів доларів. Але не це найбільш вразливе місце в даній ситуації. Країна, що претендує на проведення незалежного курсу в усіх життєво важливих сферах, не повинна так щільно залежати в економічному плані від іншої країни».
Важко з цим не погодитися.
