У зв’язку з падінням курсу акцій мільярди людей у всьому світі, які не вкладають гроші в американський фондовий ринок, хвилює одне запитання: «Чи викличе зміну стану справ на фондовому ринку США крах американської економіки, здатний поширитися по всьому світу?» І це надзвичайно важливе запитання, оскільки багато фінансових «бульбашок» справді ставали причиною спаду продуктивності та зростання безробіття.
Дати точну відповідь на це запитання неможливо. За моїми припущеннями, Сполучені Штати відбудуться тільки невеликим спадом. Такий оптимізм може здатися недоречним тоді, коли курс акцій падає практично щодня, а досвід інших країн показує, що обвал фондового ринку призводить до економічному краху.
Недоречним він може здатися ще й у зв’язку зі слабкістю стосовно економіки нинішнього американського керівництва. Президент Буш необачно поставив зниження податків для багатих людей вище, ніж усі економічні міркування. Він — протекціоніст, а не прихильник вільної торгівлі. Сьогодні як президента Буша, так і віце-президента Чейні перевіряють на предмет можливих корпоративних порушень у період їхньої комерційної діяльності.
То чому ж я налаштований більш-менш оптимістично? Пояснити це можна, розглянувши зв’язок між фондовим ринком та іншою економікою.
Під час буму на фондовому ринку, коли біржовий курс акцій піднімається завдяки твердій упевненості в них з боку інвесторів, таке становище на фондовому ринку допомагає викликати загальний економічний підйом. Володарі акцій почуваються більш спроможними і починають витрачати більше грошей. Такі споживачі беруть кредити у банках, виходячи зі статків, які є в них у вигляді цінних паперів, з метою купівлі нових будинків, машин та інших дорогих речей.
Більше того, компанії можуть легко отримати кредит у банку чи забезпечити фінансування нових капіталовкладень шляхом випуску нових акцій, викликаючи таким чином стрімке зростання інвестицій з боку комерційних підприємств. Банки видають кредити комерційним підприємствам і приватним особам- власникам акцій, що високо котуються, на легких умовах, вважаючи, що вартість акцій є хорошою гарантією під кредит. Щоб урвати шматок від загального пирога, іноземні інвестори поспішають вкласти свої капітали.
Коли біржовий бум закінчується й акції починають стрімко падати, ситуація змінюється на щось прямо протилежне: скорочується споживання й інвестиції, іноземні інвестори йдуть з ринку, посилюються умови для отримання банківських позик і т.д. Ці чинники сприяють початку економічного спаду. Цілком імовірно, що певною мірою економічний спад спостерігатиметься і в Сполучених Штатах, як це було протягом останніх двох років.
Проте існують два чинники, здатні надати невеликому спаду набагато серйознiших форм чи навіть призвести до депресії: обвал фондового ринку може призвести до банківської кризи, як це сталося в Японії, Мексиці та останнім часом в Аргентині, оскільки багато позичальників можуть виявитися не в змозі погасити свої позики, підводячи таким чином банки до грані банкрутства та примушуючи їх встановлювати обмеження на нові позики. У гіршому випадку у вкладників можуть виникнути побоювання стосовно збереження своїх внесків, що примусить їх почати виносити гроші з банків. Паніка серед вкладників тільки посилює банківську кризу; іноземні інвестори також можуть раптово почати знімати з рахунків свої гроші, оскільки мрії про легке багатство легко переходять у фінансову паніку. У результаті країна виявляється в стані кризи платіжного балансу, тобто в ситуації, коли країна не в силах обслуговувати свій зовнішній борг, що веде до серйозного підриву торгівлі та виробництва.
Мій відносний оптимізм виходить із моєї віри в те, що Сполученим Штатам вдасться уникнути як банківської кризи, так і кризи платіжного балансу. Можливо, деякі американські банки зазнають значних збитків унаслідок обвалу фондового ринку. І цілком можливо, що долар США буде й надалі падати в ціні. Але в жодному з цих випадків загальна криза практично неможлива.
Американські банки все ще дуже сильні, маючи хороше фінансове становище, досить хороше керівництво і незначний відсоток нефункціонуючих позик. Що стосується боргів іноземним кредиторам, позитивний момент полягає в тому, що Америка винна їм гроші у доларах США, а не у якій-небудь іншій валюті.
США не доведеться відчувати нестачу доларів для обслуговування свого зовнішнього боргу, як це трапилося з Кореєю і Аргентиною, які минулого десятиріччя виснажили всі свої доларові запаси, необхідні для виплат іноземним кредиторам. Таким чином, долар може падати в ціні, по мірі того, як інвестори покидають американський ринок, не викликаючи при цьому більш серйозної кризи.
Пригадаємо також, що Сполучені Штати можуть використати експансіоністську кредитно-грошову політику, щоб хоч би частково ослабити будь-який можливий спад. Федеральний Резерв може продовжувати знижувати ставки відсотка, якщо така необхідність виникне. Зниження ставок відсотка, можливо, не в змозі запобігти виникненню спаду, однак це може допомогти уникнути повного економічного краху.
Найвідоміший в історії обвал фондового ринку, після якого настав економічний крах, стався в 1929 році. Падіння курсу акцій на американській фондовій біржі почалося в жовтні 1929 року, що привело США та більшість країн світу до Великої Депресії. Однак цей важкий час є яскравою демонстрацією тих принципів, які я підкреслюю сьогодні.
Головною причиною Великої Депресії 1930-х років було не падіння курсу акцій на фондовому ринку США, а крах американської банківської системи в 1930 — 1933 рр. Оскільки тоді у США не існувало страхування банківських внесків, люди, які тримали свої гроші в банках, запанікували після того, як збанкрутувало декілька з них. Ця паніка викликала банкрутство банків по всій країні. Більш того, Федеральний Резерв тоді не міг вільно збільшити грошову масу, оскільки США в той час дотримувалися золотого стандарту.
Мій відносний оптимізм, проте, не повинен приховувати мого невдоволення поганим економічним керівництвом Америки. Необачні зниження податків і протекціоністську торгову політику, впроваджені адміністрацією Буша, потрібно змінити. Корпоративні порушення необхідно виявити і покарати. Але, зрештою, економіка США відрізняється високою ефективністю, гнучкістю і здібністю до новаторства. Вона досить сильна для того, щоб протистояти наслідкам безвідповідального управління державним і приватним секторами економіки, яке ми спостерігали протягом останніх років .
Джеффрі Д. САКС — професор економіки Гален Л. Стоуна і директор Центру міжнародного розвитку Гарвардського університету.
