Ситуація навколо Ірану продовжує набирати обертів. Офіційний Тегеран визнав, що продовжує розробку ядерної програми. У мас-медіа з’явилися повідомлення, нібито Ізраїль у відповідь на іранські дії планує силові акції проти атомних об’єктів мусульманської країни.
Лише в жовтні минулого року у Відні Іран підписав додаток до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, однією із умов якого було те, що іранський уряд зобов’язувався припинити роботи, пов’язані з використанням технологій із збагачення урану. Здавалося, конфлікт iз іранським урядом залагоджено, але, як виявилося, ненадовго. «Після вторгнення в Ірак у минулому році іранці відчували себе невпевнено й були готові до поступок, — стверджує Гері Сомор iз лондонського Міжнародного інституту стратегічних досліджень. — Після того, як США «зав’язли» в Іраку, іранці отримали нове натхнення. У іранському парламенті тепер господарюють консерватори... Усі ці причини призвели до того, що Іран вирішив взяти назад головну обіцянку, яку дав європейській трійці». За повідомленнями світової преси, керівники служб розвідки Ізраїлю подали прем’єр-міністру Аріелю Шарону доповідь «Стратегічне майбутнє країни», в якій обґрунтовується необхідність проведення превентивних ударів по ядерних об’єктах Ірану. «Ми не можемо дозволити іранцям ввести в дію реактор у Бушері. Він стане найбільшою загрозою для існування нашої країни», — заявляють ізраїльські експерти в галузі безпеки. Усередині липня в британській газеті Sunday Times з’явилася інформація про те, що повітряні сили Ізраїлю завершили воєннi приготування для попереджувального удару по Бушерській АЕС, яка нині споруджується на півдні Ірану. Західні журналісти не виключають, що Ізраїль почне діяти тоді, коли стане відомо, що Росія переправить до Ірану уранові стержні. Судячи із договору між Тегереном та Москвою, Іран повинен отримати ядерне паливо до кінця наступного року. Але угода може затягнутися, тому що іранці заборгували російським фірмам 800 мільйонів доларів за побудову атомного реактора в Бушері. Удари, заплановані ізраїльтянами, можуть відбутися протягом наступних десяти місяців, оскільки за цей період, за словами керівника військової розвідки (АМАН) Аарона Зееві Фаркаша, іранці максимально наблизяться до розробки ядерної зброї. За деякими версіями Іран матиме ядерну зброю у 2007 — 2008 роках.
Газети повідомляють про те, що на відміну від удару 1981 року по іракському реактору Осірак, цього разу ізраїльтяни нібито планують діяти як з повітря, так і з землі. Важко передбачити, чи спроможеться на це Тель-Авів і чи достатньо для цього в нього можливостей, однак наслідки подібної атаки можуть бути руйнівними. Ізраїль на політичному рівні аргументує необхідність «розібратися» з Іраном тим, що міжнародні організації (МАГАТЕ, Рада Безпеки ООН) не докладають для цього жодних помітних зусиль.
Іран, між тим, не зовсім довіряє погрозам, які лунають за кордоном. Керівник зовнішньополітичного комітету Верховної іранської ради з національної безпеки Хуссейн Мусойан заперечив можливість будь-якої спроби Ізраїлю чи США атакувати його країну. «Ізраїльські погрози нагадують психологічну, політичну війну. Найбільше, на що може спромогтися Вашингтон, — лише запровадити санкції», — переконаний іранський чиновник. За його словами, Європа повністю протистоїть ударам по Ірану, оскільки «увесь світ переконаний, що ми споруджуємо ядерний реактор лише для мирних цілей». Досить радикально висловився духовний лідер Ірану Аятола Хаменеї, який недвозначно пояснив своє ставлення до позиції МАГАТЕ: «Кожен народ має право повставати проти вимог, які їм висуває ворог». За словами міністра закордонних справ Камаля Харазі, Іран не порушуватиме угоду про нерозповсюдження ядерної зброї, оскільки мова йде лише про отримання нових технологій збагачення урану.
Експерти визнають, що Ізраїль, як і США, навряд чи відважаться розпочати будь-які силові акції проти Ірану. Основна причина полягає в тому, що Вашингтон має значні проблеми із відновленням стабільності в Іраку. Якщо зважити на те, що в США проходить зараз передвиборна кампанія, де наріжним каменем стоїть іракське питання, то можливість нанесення удару проти Ірану зводиться до мінімуму. Ізраїль, не маючи достатньої підтримки в світі, також може обмежитися лише погрозами (якщо, звісно, не ризикне повторити «осіракський крок» 1981 року). Для проведення антиіранської кампанії необхідно принаймні мати достатньо переконливих доказів, і їх мали б видати на-гора зовсім не Ізраїль або США. Останнім просто не довірятимуть, якщо згадати про карколомний конфуз із нібито наявністю зброї масового знищення в Іраку. Утім, Ізраїль зараз проводить масштабні дипломатичні заходи, під час яких наголошує на тегеранській загрозі. Складність ситуації полягає ще в тому, що сам Тель-Авів володіє ядерною зброєю.
