Президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв ще на один крок наблизився до створення на пострадянському просторі свого дітища — Євразійського економічного союзу. Підтвердженням прогресу в реалізації цього проекту стала його зустріч з главою російської держави Володимиром Путіним, яка відбулася позавчора в Кремлі. Казахстанський лідер постійно виступає з ініціативою створення Євразійського економічного союзу держав. Про це він заявляв 28 лютого у щорічному посланні народу республіки. Назарбаєв вважає, що країни СНД вже досягли такого рівня економічної інтеграції. «Думаю, що певна група країн дозріла до того, щоб піти шляхом, по якому пішла Європа», — заявив казахстанський лідер на спільній прес-конференції в Москві за підсумками переговорів з Путіним. Назарбаєв також зазначив, що Росія і Казахстан готові показати приклад і мають такі можливості.
У свою чергу, російський президент зауважив, що Росії «співзвучні» позиції Казахстану з питань реформування СНД і розвитку Євразійського економічного співтовариства. «Вважаємо, що саме в рамках ЄврАзЄС сьогодні може помітно розширитися взаємовигідна господарська інтеграція країн Співдружності, і як наслідок — сформовано єдиний економічний простір», — сказав президент РФ Володимир Путін на завершення російсько- казахстанських переговорів на вищому рівні в Москві.
Обидва президенти виявили «співзвучність» стосовно подальшої долі СНД. Зокрема, Назарбаєв повідомив, що Росія і Казахстан займають єдину позицію щодо СНД і Співдружність «має бути збережена як місце зустрічей політичних лідерів».
Потрібно нагадати, що Євразійський економічний союз створювався з метою залучення України. У лютому 2004 року Росія, Білорусь, Україна і Казахстан підписали Угоду про створення ЄЕП. Даний документ передбачає різношвидкісну і різнорівневу інтеграцію. Однак після перемоги на президентських виборах в Україні Віктора Ющенка про ЄЕП забули. Українська сторона в особі президента країни Віктора Ющенка наполягала лише на створенні зони вільної торгівлі, а в Митному союзі вбачала наддержавний орган. У результаті, Україна відмовилася підписувати 15 із 29 документів, які були підготовлені до розгляду і підписання на саміті ЄЕП в Казані. Решта 14 документів якраз носять тарифно-митний характер.
Примітно, що позиції українського президента і прем’єр- міністра стосовно ЄЕП практично співпадають. Торік у Брюсселі, після зустрічі з головою Єврокомісії Жозе Мануелем Баррозу, глава українського уряду Віктор Янукович заявив, що Україна не буде вступати в митний союз з Росією.
«Я хотів, щоб ми не плутали створення зони вільної торгівлі з Росією і створення митного союзу з Росією», — зазначив український прем’єр. За його словами, митний союз з РФ «іде в розріз з Конституцією України». «Ми ніколи на це не підемо», — резюмував Янукович.
КОМЕНТАРI
Як чергова заява Назарбаєва про створення євразійського економічного союзу може проектуватися на Україну? Які дивіденди отримає Казахстан від створення Єдиного економічного євразійського простору?
Валерій ЧАЛИЙ , заступник генерального директора Центру Разумкова:
— Спроби створення на просторах СНД економічних об’єднань виникали неодноразово. Власне, СНД однією із складових мав би якраз проводити економічну взаємодію і можливу інтеграцію країн пострадянського простору. Але ви знаєте, що зона вільної торгівлі як найнижчий ступінь економічної інтеграції не була введена в дію. Тому що не була ратифікована всіма країнами, в тому числі Росією. Усі пропозиції стосовно євразійського економічного союзу та інших об’єднань були проаналізовані в Україні. Нашій країні настійливо пропонували ввійти в ЄврАзЕС, але Україна визначила своє місце в статусі спостерігача. Проблема полягає в тому, що будь-яка економічна інтеграція пропонується з верхніх щаблів, а не починаючи з зони вільної торгівлі. Наступними кроками вбачається більш тісна політична взаємодія і в подальшому — інтеграція аж до створення економічних і валютних союзів, а також політико-безпекових. Це те, що стримує Україну. Тому що в таких утвореннях немає того принципу, який існує зокрема в Європейському Союзі. У ЄС країни, які, можливо, не мають такого ж економічного впливу і потенціалу, мають можливість представити свою позицію, яка може бути врахованою. В цих економічних утвореннях, як правило, домінування Росії є абсолютно зрозумілим, і іншого принципу фактично не закладається. Для України вигідно економічне співробітництво з Росією. Я вважаю, що зараз більш активно треба думати про взаємодію з Казахстаном. Але формат, який пропонується для Україні, не підходить, щонайменше з двох причин. Перше — це те, що Україна пріоритетом обрала інтеграцію до ЄС, і одночасно не може бути два митних союзи з різними підходами і правилами. Другий момент полягає в тому, що не вичерпані можливості взаємодії, економічного співробітництва як на двосторонній, так і багатосторонній основі без створення інтеграційних об’єднань з наднаціональними структурами. Ця ситуація не змінилась. І я не думаю, що найближчим часом з’являться аргументи, чому Україні потрібно справді знову входити в інтеграційні об’єднання.
Теми вступу в ЄЕП і НАТО постійно знаходяться у внутрішньополітичній українській дискусії. Наприклад, існує досить штучна пропозиція розглянути на різних референдумах питання про НАТО і ЄЕП. Але у внутрішньополітичному дискурсі мова, скоріше, йде про цивілізаційний вибір України, про її пріоритети і стратегію розвитку. З цієї точки зору, ні ЄврАзЕС, ні ЄЕП, ні інші інтеграційні утворення на пострадянському просторі не пропонують ефективної перспективної моделі для України. У цьому головна проблема. Якби нам пропонувались стандарти вищі або ті, які існують в Європейському Союзі, то, я думаю, не було б жодних проблем. Але в даному випадку є ідея, бажання більш тісної інтеграції не тільки економічної, але це не є настільки привабливим для України.
Звичайно, без України такі утворення не є завершеними. І дійсно, є бажання наших партнерів з Росії, Білорусі і Казахстану бачити Україну задіяну в таких інтеграційних утвореннях. Але питання в тому, що наші стратегічні орієнтири на сьогодні дещо розходяться.
Досим САТПАЄВ, директор казахстанської Групи оцінки ризиків:
— Назарбаєву завжди подобалася тема євразійства й об’єднання пострадянських держав у рамках, зокрема ЄврАзЄС. Звичайно, наступним етапом, на його думку, було створення Єдиного економічного євразійського простору. Але він реаліст і розуміє, що не всі держави готові підтримати цю ідею. Не лише тому, що деякі еліти цих держав могли бути проти, а тому, що економічний потенціал колишніх радянських республік усе-таки сильно відрізняється один від одного. І тому важко створювати якийсь єдиний простір — економічний або єдиний євразійський союз між державами, які мають різний рівень економічного та політичного розвитку. Тому є об’єктивні причини, чому спочатку виключається великий склад учасників. Я гадаю, що цим ядром, швидше за все, будуть Росія й Казахстан. Росія зацікавлена посилити свій вплив на пострадянському просторі, і частково — в Центральній Азії. Її також цікавить створення такого інтеграційного проекту. Сама вона цього пропонувати не може, тому що якщо це походитиме з Москви, тоді еліти в інших країнах можуть сприйняти це як спробу відновлення імперської держави та домінування Росії. А якщо ці тези звучать з Астани, то, звичайно, до них ставляться більш-менш лояльно. Виходить, що Росія певною мірою підіграє Казахстану у цьому плані, розуміючи: якщо створена деяка подібність такого Союзу, то, звичайно, це принесе певні політичні й економічні дивіденди для Росії.
Я думаю, що коли Назарбаєв пропонує ідеї подібного кшталту, він виходить із того, що в рамках такого союзу ті держави, які до нього входять, стали більш відкритими у ставленні один до одного з точки зору активного переміщення робочої сили, послуг, капіталу. Я можу завбачити, що, швидше за все, Назарбаєв хоче бути одним з ініціаторів і фундатором деякого регіонального союзу аналогічно, наприклад, із таким об’єднанням як Меркосур у Латинській Америці або АСЕАН у Східній Азії.
На пострадянському просторі є такі організації, але вони дуже малі: ГУАМ, ЄврАзЄС, але туди не входять усі держави. А ось Назарбаєв, швидше за все, виходить із того, що було б непогано на території колишнього Радянського Союзу створити регіональний альянс. Насамперед, у сфері економіки, щоб цим регіональним союзом вважалися великі держави світу. Природно, сам Назарбаєв хоче займати одну з лідируючих позицій у цьому регіональному об’єднанні.
Що стосується створення зони вільної торгівлі в рамках цього союзу, то я гадаю, що навряд чи можливе отримання іншими учасниками, наприклад Україною, енергоресурсів за російськими цінами. Російська політика у сфері енергоресурсів чітко визначена. На перше місце ставиться її економічний інтерес, а енергоресурси розглядаються як інструмент тиску на своїх сусідів. Думаю, що навіть із приходом наступника Путіна ця політика продовжуватиметься. Тому Україні й Росії важче знайти точки дотику. Тому що Україна вже відчула на собі тиск із боку Росії. А в Казахстану ще не було таких прецедентів. Тим більше, Росія не може активно так шантажувати Казахстан, тому що великою мірою також залежить від Казахстану.
