Після зустрічі президента Росії з керівниками палат парламенту, депутатських фракцій та громадських організацій — саме на цій зустрічі Аркадій Вольський передав президенту листа стурбованих «наїздом» на ЮКОС бізнесменів — лідер парламентської фракції «Яблоко» Григорій Явлінський сказав, що Путін висловився проти «надмірних репресій», коли йдеться про економічні злочини. Нині вже ясно, що Путін сказав не тільки і не стільки це — в показаному по телебаченню фрагменті зустрічі президент говорить про небезпеку бізнес-лобізму в Держдумі. «Те, що бізнес коїть у залі, це просто переходить межі», — захоплено цитує Путін спікера нижньої палати парламенту екс-комуніста Геннадія Селезньова. І це — справжня, висловлена, а не інтерпретована позиція президента.
На кремлівській зустрічі був і прем’єр Михайло Касьянов, який кілька днів тому також — але гласно і чітко — висловився проти «надмірних репресій». Проте заяву Михайла Касьянова з приводу арешту одного із співвласників ЮКОСу Платона Лебедєва навряд чи можна вважати такою вже несподіванкою. Після того, як телеканал НТВ продемонстрував «озвучений» запис наради у президента в момент прийняття рішення про штурм Театрального центру на Дубровці, — нагадаю, що під час цієї наради прем’єр виступав проти штурму — стало зрозуміло, що Михайло Касьянов цілком здатен займати позицію, що не збігається з позиціями силовиків. При цьому його думка аж ніяк не обов’язково має бути врахована.
Навіть об’єктивно у справі Лебедєва президент і прем’єр мають різні інтереси. Президент, як політик-популіст, який практично не несе відповідальності за те, що відбувається у ввіреній йому країні, цілком здатний бути задоволеним діями свого оточення, котре демонструє боротьбу з олігархами. І до того ж найближче оточення глави держави, яке так і не отримало доступу до основних джерел грошей, може бути зацікавленим у переділі власності — хоча б у перспективі. Прем’єр, як один із провідних представників «сімейного» клану, зовсім не зацікавлений у такому переділі. І, крім того, він змушений відповідати за майбутнє економіки, яке аж ніяк не виглядає обнадійливим, якщо навіть провідні російські концерни стануть постійними клієнтами Генпрокуратури. Прем’єр, по суті, радить своїм колегам по владі діяти не так нахраписто, інтелігентніше, чи що. Але колеги, по-перше, по-іншому не вміють, а по-друге, абсолютно впевнені, що саме така нахрапистість і приведе до бажаного результату.
І тому боротьба тільки загострюватиметься — і напередодні парламентських виборів, і напередодні виборів президента. А загострення боротьби — це нові арешти, нові вибухи і нові сенсаційні заяви…
