Упродовж останніх років федеральний уряд Німеччини вів напружену боротьбу з проявами неонацизму, який вважається «надбанням» земель саме колишньої НДР. Припускають, східнонімецька молодь піддається різноманітним расистським віянням через надто високий рівень безробіття та численний наплив іммігрантів. Вони нібито і відбирають у корінних жителів робочі місця, що, в свою чергу, дає підстави неонацистам твердити, буцім іноземці є головними винуватцями багатьох лих Німеччини. Уряд країни вже вдавався до цілої низки кроків, спрямованих на зменшення расистських впливів, однак судячи зі страсбурзьких занепокоєнь, справи в цій царині у ФРН йдуть нелегко. Правда, Рада Європи привітала й окремі здобутки Берліна. Зокрема, щодо пом’якшення правил набуття німецького громадянства. Водночас Німеччині запропонували попрацювати над проблемою визнання подвійного громадянства. Рада Європи дорікає німцям через те що вони досить суворі в наданні політичного притулку й часто депортують навіть тих, кому іноземна допомога життєво необхідна. Дісталося в Страсбурзі й німецькій пресі — в заяві Ради Європи говориться, що німецькі журналісти, створюючи «негативні образи та упередження щодо осіб іноземного походження та етнічних меншин», провокують до расистських настроїв населення.
Німецький уряд ще торік оприлюднив кількість загиблих із вини расистів за останні десять років — тридцять осіб. Водночас деякі правозахисні групи ФРН твердять, нібито від рук неонацистів з 1990 року загинуло понад сто чоловік. Так, минулого року в східнонімецькому місті Дессау було засуджено двох молодиків за вбивство 40-річного мозамбікця. У липні минулого ж року на залізничному вокзалі в Дюссельдорфі стався вибух, в результаті якого було поранено десятьох іммігрантів (з країн Радянського Союзу та євреїв). Часто об’єктами люті неонацистів стають єврейські синагоги...
Між тим, Німеччина учора оприлюднила принципи нової імміграційної політики. Згідно з нею передбачається запрошення до країни висококваліфікованих працівників у галузі комп’ютерного програмування. Німецький уряд розробив низку програм боротьби з расизмом через заохочення бажаючих до співпраці. Проблема жваво обговорюється й урядовими структурами, й пресою.
Втім, навряд чи це все стало результатом занепокоєння, висловленого Радою Європи. Для більшості німецьких жителів розуміння функцій Ради Європи досить туманне. Як розповіла «Дню» журналіст німецької газети «Тагесцайтунг» Барбара Ертел, у кращому випадку німці знають просто про існування такої організації, проте діяльність Ради Європи для багатьох лишається маловідомою.
