Вже тривалий час у Молдові немає президента. За чинною конституцією, його обирають у парламенті. Але як у правлячої ліберально-демократичної коаліції «Альянс за європейську інтеграцію» (АЄІ), так і в комуністів немає необхідної кількості голосів, аби обрати президента. Виходом із конституційно-політичного пата, який утворився, правляча коаліція шукала в референдумі. Передбачалося повернутися до виборів президента всенародним голосуванням.
Референдум, який проходив у неділю, не відбувся. У нім взяло участь близько 30% виборців, при необхідному порозі в 33%. Референдум відбувся лише в декількох районах Молдови, де участь виборців становила від 34 до 43%. Рекорд низьке число учасників зареєстроване в Гагаузькій автономії — менше 10%. У Кишиневі на дільниці прийшло понад 30%
Такий результат ще більше заплутав і без того непросту політичну ситуацію. Проти референдуму категорично виступали комуністи, які закликали його бойкотувати. На перший погляд, вони свого домоглися. Але розглядати це як успіх комуністів і інших опозиціонерів було б передчасно. У тому, що значна частина виборців залишилася байдужою до важливого конституційного заходу є частка провини правлячої коаліції. Вона не забезпечила необхідної пропагандистської та організаційної підтримки як самій ідеї проведення референдуму, так і важливості винесеного на нього питання. Дещо робилося. Наприклад, було змінено законодавство, знижено поріг явки і навіть формально скасовано день тиші — в неділю в Кишиневі все ще тривала агітація. Окрім цього, було подвоєно кількість виборчих дільниць за кордоном і відправлено 130 тис. бюлетенів для голосування. Для порівняння — для парламентських виборів 2009 р. за кордон було направлено 97 тис. бюлетенів. Зрозуміло, що цього виявилося недостатньо.
Провал референдуму в значній мірі пояснюється наявністю в самій коаліції істотних розбіжностей з деяких принципових питань. Якщо виконувач обов’язків президента Міхай Гімпу є активним прибічником інтеграції Молдови і Румунії і він про це часто й наполегливо говорить, то інші партії, які входять до альянсу, дотримуються іншого погляду. Саме ці заяви Міхая Гімпу було використано комуністами для дискредитації ідеї проведення референдуму і для відродження пропагандистських страшилок про майбутнє Молдови. Дивно, партії правлячого альянсу вельми інертно поставилися до такої активності своїх політичних опонентів і не зробили достатніх кроків і дій з нейтралізації спроб гальванізувати міфи комуністичної пропаганди. За що й поплатилися.
Що ж далі? Міхай Гімпу вже заявив, що він підпише указ про розпуск парламенту і призначення дострокових виборів. При цьому ризик даного заходу досить великий. Згідно з останніми соціологічними опитуваннями комуністи на парламентських виборах можуть розраховувати на 50% голосів, а партії альянсу на 40%.
Зрозуміло, що референдум, який не відбувся в Молдові, викликав приплив радості в Москві. На думку директора Центру пострадянських досліджень МДУ Олексія Власова, референдум показав, що правлячий альянс вичерпав кредит довіри у виборців, а головна відповідальність за провал лежить на в.о. президента Міхаї Гімпу. «Вже найближчим часом усередині самого альянсу почнеться неминуче розмежування». Цього Москва чекає не дочекається й докладає всіх сил, аби це сталося якнайшвидше. Зі свого боку, член комітету Державної Думи у справах СНД Костянтин Затулін вважає, що подальша політична криза в Молдові неминуче позначиться і на зовнішній політиці країни. «У такому стані Молдова навряд чи є серйозним суб’єктом на переговорах із придністровського врегулювання», — вважає він.
Наскільки Москві вигідне поглиблення внутрішньополітичної кризи в Молдові, настільки воно абсолютно не відповідає цілям української політики, зокрема, щодо придністровського врегулювання. Адже ця заморожена гаряча точка в будь-який момент може спровокувати збройний конфлікт біля наших кордонів. А зростаюча температура на лінії вірмено-азербайджанського протистояння в Нагірному Карабасі наочно показує, що війни починають коли хочуть, а закінчують коли можуть.
КОМЕНТАР
Оазу НАНТОЙ, програмний директор Інституту суспільної політики, Кишинів:
— Причин низької явки декілька. Почнемо з того, що в списку виборців присутні громадяни Молдови, які живуть у лівобережній частині республіки. Їм технічно було складно брати участь у цьому референдумі. Інший сегмент молдовського суспільства перебуває за межами країни: від Камчатки до Лісабона. Їм також технічно було важко брати участь у референдумі. У самій Молдові партія комуністів, яка закликала бойкотувати референдум, використовувала такий трюк: деякі жести виконувача обов’язків президента Міхая Гімпу використовувалися для примітивної дезінформації свого електорату. Наприклад, виборців переконували, що участь у референдумі еквівалентна обранню Міхая Гімпу президентом на наступні чотири роки, а це призведе до фактичного об’єднання з Румунією. Використовувалися традиційні молдовські страшилки. Деякі співгромадяни, особливо серед етнічних груп, на жаль, реагують на них. І, нарешті, ще один важливий чинник. На жаль, мало було зроблено для того, щоб пояснити людям сенс цього референдуму. Це було поготів важливо, адже це була перша спроба провести конституційний референдум. Виборцеві, який уже звикся з парламентськими виборами за партійними списками, не пояснили, що означає цей референдум. Політичні опоненти нинішнього альянсу використовували референдум для свого політичного розкручування в підготовці до майбутніх президентських виборів. Накладення цих чинників і призвело до того, що близько 3% не вистачило до визначеного законом порогу.
Як же діятиме правляча коаліція? Відповідно до статті 78 конституції Молдови виконувач обов’язків президента Міхай Гімпу в будь-який момент може розпустити парламент і призначити дострокові вибори. Проте в парламенті вже зареєстровано законопроект про зміну конституції. І він може бути проголосований орієнтовно в кінці листопада поточного року. У ці дні проходять інтенсивні політичні консультації як усередині правлячого альянсу, так і з комуністами. Останні заявили, що тепер вони відмовляються від бойкоту засідань парламенту й починають у нім працювати. Варіантів майбутнього розвитку не так уже й багато: по-перше, розпуск парламенту без зміни конституції та дострокові парламентські вибори і внесення змін до Основного закону вже в новому парламенті. По-друге, внесення змін до конституції в парламенті в листопаді й уже за цим подальший розпуск парламенту. Суспільство втомилося від тривалої невизначеності. Зима обіцяє бути важкою, Газпром підвищує для Молдови ціни на газ, безробіття зростає, рівень життя падає й усе це створює вельми несприятливий фон для будь-яких сценаріїв.
