«Два головні протиборчі учасники подій помаранчевої революції 2004 року, яка привела до влади прозахідний уряд, але викликала глибоке розчарування в суспільстві, в неділю провели нову виборчу баталію в ході президентських виборів. Проте оскільки жоден з них не набрав достатньої кількості голосів для безперечної перемоги, їм доведеться зіткнутися знову в ході другого туру. Другий тур, який намічено на 7 лютого, розглядається тут як референдум щодо помаранчевої революції, яка майже на п’ять років втягнула Україну в політичні та економічні негаразди. Результати недільного голосування відродили шанси лідера опозиції Віктора Януковича, який програв у ході помаранчевої революції, але скористався погіршенням настроїв у суспільстві та міжусобицею в лавах «помаранчевого» керівництва. Янукович, якого колись називали ставлеником Москви, скористався послугами американського політичного консультанта і пом’якшив свій імідж. У другому турі йому протистоятиме одна з героїнь помаранчевої революції прем’єр-міністр Юлія Тимошенко».
«Вибори в Україні внесли розкол у лави олігархів: українська фінансова еліта розділилася за політичними перевагами: частина підтримує Віктора Януковича, інші перейшли в табір Юлії Тимошенко, треті визнали за краще перестрахуватися і не втручаються в електоральну сутичку. Що стосується Віктора Ющенка, то він може розраховувати лише на спорадичну підтримку бізнесу. Окрім Тарути, Тимошенко має в своєму активі Петра Порошенка й Костянтина Жеваго. Проте явним лідером, який користується найбільш сильною підтримкою крупного капіталу, є аутсайдер виборів-2004 Віктор Янукович. Серед його прибічників — крупний промисловець, президент ФК «Шахтар» (Донецьк) Рінат Ахметов і газовий магнат Дмитро Фірташ. Останній особливо зацікавлений у перемозі Януковича, оскільки розраховує з його допомогою відновити позиції на східноєвропейському газовому ринку, з яких його витіснили Тимошенко й Путін. За даними FT, осторонь від передвиборчих баталій побажали залишитися Ігор Коломойський, Геннадій Боголюбов та Віктор Пінчук».
«Якщо спочатку Європа захоплювалася лідерами помаранчевої революції, то тепер вони викликають страх, а часом навіть відразу. Вони довели Україну до катастрофічного економічного стану, стосунки з Росією — жахливі, з Брюсселем — дуже погані. В результаті Віктор Янукович, який програв вибори 2004 року, має всі шанси на перемогу в першому турі майбутніх виборів. І хоча, згідно з опитуванням, Юлія Тимошенко може посісти друге місце, малоймовірно, що їй вдасться взяти верх над Януковичем, на боці якого Кремль, багатющий український олігарх, американське PR-агентство та сам Ющенко.
«Те, що через п’ять років після поразки Янукович знову може зійти на трон — не його заслуга. Його колишній противник, Президент Ющенко, який вічно вагається, з власної вини став політичним аутсайдером, а Тимошенко, яка користується популярністю в центрі і на заході країни, будучи главою уряду, вимушена звалити на свої плечі весь тягар фінансової кризи. Україна стала єдиною країною на пострадянському просторі, не беручи до уваги країни Балтії, яку можна назвати вільною: тут є свобода слова і зборів, існує, хай і в зачатковому стані, громадянське суспільство. Саме завдяки тому, що під час президентства Ющенка стала міцніти демократія, Янукович взагалі має шанс на перемогу. Реально змінити щось в Україні може ризикнути лише новачок — в особі екс-міністра економіки Сергія Тігіпка. Його несподівана популярність пояснюється тим, що більшості виборців вже суттєво набридла вся владна верхівка країни».
«За три дні до президентських виборів на Україні не залишилося ані сліду від помаранчевого кольору, що втілював 2004-го народний протест. Цей побляклий символ можна побачити хіба що на чисельних плакатах президента Віктора Ющенка, який вітає з Новим Роком і обіцяє побудувати тисячі кілометрів автомобільних доріг. При цьому у нього потьмяніла посмішка людини, яка у все це не вірить. Його популярність знизилася до 5%. Міф був зруйнований за чотири роки провалів у економіці, запеклих суперечок між героями помаранчевої революції, а також повільною, нещадною вендетою Кремля. Янукович нині здається українцям надійнішим, здатним, у першу чергу, покласти край тиску з боку Москви, яка перекриває газовий кран, коли їй надумається. В будь-якому разі, аби насолодитися реваншем, Януковичу доведеться чекати другого кола виборів, на яких його суперником буде нинішній прем’єр Юлія Тимошенко. На її передвиборчих плакатах не залишилося й натяку на помаранчеву революцію — ставка робиться на особисту чарівність. Проте красуня Юлія вже не користується колишньою симпатією у виборців. Її вважають переважно русофілкою, ким вона є насправді, але в той же час нездатної звістки діалог з могутнім сусідом. Аби перетягнути на свій бік якомога більше виборців, вона вже зараз почала звинувачувати партію Януковича в махінаціях і загрожувати можливими народними протестами перед обличчям нової несправедливості».
«У Києві напередодні виборів пристрасті розпалюються, чого не скажеш про решту території України, де людей більше хвилюють власні проблеми, що посилилися через економічну кризу. У Дніпропетровську виборці, які розчарувалися в «популістських обіцянках» Юлії Тимошенко і корумпованості політиків, збираються голосувати або за Януковича, або «проти всіх». Варіант «проти всіх» вибирають і колишні прибічники помаранчевої революції, що переконалися в нездатності Ющенка реформувати країну».
«Ми можемо з упевненістю передбачити переможця на сьогоднішніх президентських виборах в Україні — це Росія. Неможливо приховати той факт, що в Росії є плани відносно всіх основних кандидатів, які б’ються за те, аби стати наступним мешканцем Маріїнського палацу. Росія зробила все можливе, аби створити ситуацію, яка дозволить їй втягнути Україну на свою орбіту. Навіть у разі повторного підрахунку голосів лише скоротиться розрив між двома кандидатами, які, як вже доведено, йдуть за вказівками Москви. В результаті, українські вибори ефективно вдарили по гальмах західноорієнтованих проектів України і відзначили головний пострадянський поворотний момент підтвердження першості Росії серед її близьких сусідів. Європейський Союз, переживаючи «втому від розширення», здається, не хвилюється через це, але апетит Москви до розширення величезний, і він продовжує зростати».
