«Репортери без кордонів» кажуть, що 2002 року світ втратив на шість журналістів менше, ніж це було в 2001-у. (Щоправда, Світова асоціація газет наводить значно більшу цифру — за їхніми підрахунками, 2001 року загинуло 58 журналістів.) Ситуація зі свободою слова на планеті аж ніяк не покращується: так, люди, чиїм завданням є інформувати суспільство про події, дедалі частіше стають жертвами нападів, дедалі гучніше в їхній бік лунають погрози. Так, за даними правозахисників, судові позови було подано принаймні на 692-х журналістів, щонайменше 1420 працівників ЗМІ на власній шкірі переконалися, що таке фізична розправа чи погрози. Ледве не наполовину зросло число арештів, викрадень і допитів журналістів. За ґратами залишається 119 працівників пера, мікрофона чи камери. Їхні колеги принаймні в 389-и органах мас-медіа піддаються цензурі. Доповідь «Репортерів без кордонів» стверджує також, що зафіксовано погіршення загальної ситуації в Італії та Сполучених Штатах, де кілька журналістів потрапили до в’язниці.
У доповіді також говориться, що в Україні зайшло до глухого кута слідство у справі вбитого в 2001 р. керівника телекомпанії Ігоря Александрова, незважаючи на рішення Верховного Суду направити її на повторне розслідування. З іншого боку, вважає організація, після кількох років зволiкань iз боку Генпрокуратури стала просуватися вперед справа Гонгадзе.
Правозахисники-«репортери» вирішили, що розпочнуть кампанію проти вбивств журналістів. У Франції, де розташовано штаб-квартиру «Репортерів без кордонів» і де в принципі немає утисків свободи слова, буде розповсюджено плакати із зображенням трьох зірок французького телебачення. Фокус у тому, що фотографії показують інсценоване вбивство трьох журналістів: одна зірка журналістики показана вбитою пострілом у голову, її колега лежить зрешечений кулями, ще один журналіст плаває в калюжі крові... Ці плакати мають показати публіці, що може статися з журналістами в тій чи іншій країні, якщо світ не боротиметься за свободу слова. Правозахисники у такий спосiб хочуть переконати кожного, що за свободу мас-медіа треба боротися. Фотографії публікуються у великих французьких журналах — приміром, таких, як «Нувель Обсерватер». Плакати розвішуються також на головних вокзалах Франції. «Репортери без кордонів» повідомляють, що троє улюблених у Франції тележурналістiв погодилися на інсценування власної загибелі без вагань. У такому ракурсі вони ще не з’являлися, і дай Боже, щоб не з’явилися ніколи...
