Доволі дивних обертів набирає ситуація довкола заборони в Ростові-на-Дону показу легендарної опери Ендрю Ллойда Веббера «Ісус Христос — суперзірка». Деякі ревні віряни добилися скасування запланованого на 18 жовтня показу мюзиклу в постановці петербурзького театру «Рок-опера». Тоді як представники Російської православної церкви виступили проти заборони, місцева влада стала на бік групи православних активістів, які заявили, що ця опера ображає почуття православних вірян. «Ми були змушені так зробити, — пояснила заступник директора філармонії Світлана Жабина. — Продаж квитків призупинено, поки питання про проведення заходу не буде вирішене остаточно в адміністрації».
Ініціатори заборони посилаються на новий закон (який, щоправда, ще остаточно не ухвалено Російською думою), що захищає інтереси віруючих, і тому «вирішили звернутися до держави задля підтримки», — заявив один із тих, хто підписався. За його словами, образ Христа у постановці — неправильний з позиції християнства, і в такому вигляді мюзикл має бути погоджено з Патріархією. Відповідну заяву з 18 підписами активісти направили також в обласну прокуратуру і в приймальню уповноваженого з прав людини в Ростовській області.
Основою для протесту став законопроект про доповнення Кримінального кодексу статтею 243.1 «Образа релігійних переконань і почуттів громадян і (або) осквернення об’єктів та предметів релігійного вшанування (паломництва), місць, призначених для здійснення релігійних обрядів і церемоній», напередодні внесений до Держдуми РФ. Законопроект передбачає штрафи до 300 тисяч рублів, або обов’язкові роботи на строк до 200 годин, або позбавлення свободи на строк до трьох років у разі «образи релігійних переконань і почуттів громадян».
Водночас у Ростовській єпархії РПЦ заявили, що рок-опера «Ісус Христос — суперзірка» не є джерелом образи православних вірян. «Нас дуже здивувала група людей, які називають себе віруючими і бажають, аби їхня думка неодмінно збігалася з думкою всіх православних людей. Але такого бути не може. Це лише приватна думка 18—20 осіб, яка не відображає ні позиції Російської православної церкви, ні позиції Ростовської єпархії, ні позиції наших прихожан», — сказав керівник інформаційного відділу Ростовської єпархії РПЦ протоієрей Данило Азізов.
Священик нагадав: «20 років тому, коли ще не було в широкому вжитку ні Біблії, ні Євангелія, саме з рок-опери «Ісус Христос — суперзірка» люди дізнавалися про Ісуса Христа. Це чудова опера. У ній не відзначено такого, що образило б віруючу людину».
«Група людей, що закликають не показувати рок-оперу, не має стосунку до єпархії. З одним з ініціаторів цього кроку я намагався поговорити, проте конструктивної бесіди у нас не вийшло. Людина перейшла на крик», — розповів Азізов.
Напередодні керівник інформаційного відділу патріархії Володимир Легойда відмежувався від ініціативи ростовських активістів. «Звісно, православна людина не може прийняти той образ Христа, який там (у рок-опері Ендрю Ллойд Веббера. — Ред.) є. За бажання можна дискутувати на тему, але вважати це образою — явний перебір», — написав Легойда на своїй сторінці у Facebook.
Слід зазначити, що Володимир Путін 2008 року зустрічався з автором цієї рок-опери Ендрю Ллойд Веббером. І ось що він сказав: «...Гадаю, що найвідоміші у всьому світі ваші твори — як, скажімо, «Ісус Христос — суперзірка», — там усе-таки щось є, що нагадує Прокоф’єва — якісь мотиви, ідеї, якісь відчуття. Це навіть не мелодія — це почуття. ...Росія завжди і по праву вважала себе частиною європейського культурного простору» (з сайта уряда РФ 15.11.2008).
«День» звернувся до головного редактора інтернет-газети Грани.ру Володимира КОРСУНСЬКОГО з проханням прокоментувати ситуацію довкола заборони рок-опери і пояснити, як це може вплинути на розвиток подій у Росії.
— Країна істерично шукає якогось ідеологічного обѓрунтування свого існування. Нинішні керівники країни, які загалом плоть від плоті тих, хто правив нами з 1917 по 1991 рік, їм погано без ідеологічного забезпечення. Крадіжки, привласнення державної скарбниці, хабарі, відкати, корупція, корпоративна держава. Все це чудово, але їм бракує якогось обѓрунтування для існування свого і для існування такої потворної державної моделі. Нині щосили намагаються використовувати православну церкву як ідеологічне ЦК. Як це робити, колишні гонителі церкви й винищувачі священнослужителів не лише в Росії, але й у всьому колишньому Радянському Союзі не знають. Тому, що б вони не робили, найчастіше у них виходить не проповідь божа, а той самий автомат Калашникова, який стріляє поки що безсистемно і безглуздо, але прострілює вже дедалі більшу територію країни. Закінчиться, швидше за все, погано, якщо вони не зупиняться або їх не зупинять. Дуже небезпечний процес. Тому що найтемніші, найбрутальніші і наймерзотніші почуття народжуються в людях найменш освічених, які найменше відчувають. У людях, які взагалі не знають, що таке християнство, не знають, хто такий Христос, взагалі нічого не розуміють. У людях, які запитують, хто це сказав: не вбий і підстав другу щоку, взагалі, який ідіот це вигадав, треба бити. І ця людина позиціонує себе православним християнином. Це повна маячня. Це маячня, яка дуже заразливою виявляється. Не випадково Петро Вяземський — професор, завідувач кафедри в МДІМВ у публічному виступі дозволяє собі називати атеїстів хворими тваринами, яких треба лікувати. Це вже зараза, яка проникає і в освічений розум. Це доволі небезпечний процес, однією рок-оперою тут, напевно, не відбудемось.
— Як ви думаєте, цей закон ухвалять? І якщо так, то яких наслідків чекати?
— Звичайно, ухвалять закон. І це означатиме закручування гайок на агрегаті, що абсолютно йде в рознос. Це може призвести до вибуху, і дуже не хотілося б, щоб це все закінчилося якоюсь кров’ю. Дуже не хочеться, але все законодавче забезпечення під масові посадки вже готове.
— Як це зупинити?
— Зупинити можна лише в тому випадку, якщо суспільство знайде в собі сили адекватно відповісти на виклик, кинутий йому державою. Навряд чи це закінчиться просто переговорами. Держава не готова до переговорів, не вміє переговорюватися, не знає про що переговорюватись. І головний інстинкт, який є у представників сьогоднішньої влади, — це інстинкт самозбереження, який затьмарює їм усі розумні, всі людські аргументи. За законами і рішеннями, які вони приймають, за вироками, які їхні суди виносять, створюється відчуття, що вони перебувають у безпросвітному чорному мороку. Вони шалено бояться, тремтять і кожна підозра, що з них можуть запитати за те, що вони зробили і роблять, викликає у них такий жах, що вони ухвалюють один закон жахливіший за інший. Вони ухвалюють закони беззаконні, тому що йдуть у порушення з конституцією.
