Позавчора на засіданні Радміну Союзної держави у Москві російський і білоруський прем’єр-міністри Володимир Путін і Михайло Мясникович домовилися про те, що з наступного року Білорусь отримуватиме російський газ з «інтеграційним» знижувальним коефіцієнтом. Мінськ отримає пільгову ціну на газ завдяки входженню Білорусі до Митного союзу з Росією та Казахстаном. «Це пряма допомога і підтримка, але не зовсім подарунок», — сказав російський прем’єр. За його словами, розмір знижки буде визначено в ході подальших переговорів і при цьому переговорний процес щодо ціни «буде синхронізовано з придбанням другої частки «Газпромом» у «Білтрансгазі». Нагадаємо, що «Газпрому» вже належить 50% акцій у «Білтрансгазі». Білоруська сторона згодна продати і другу половину акцій за умови встановлення ціни на російський газ, що влаштовуватиме Мінськ. Напередодні Мясникович назвав злочином санкції, введені США щодо білоруських підприємств, давши зрозуміти, що Білорусія розраховує на допомогу Росії.
Що в Білорусі думають про досягнуті домовленості щодо зниження ціни на російський газ, а також про перспективи збереження білоруської державності після заяв Путіна про те, що Мінськ повинен поборотися за повне возз’єднання Білорусі та Росії? Про це «Дню» розповів заступник головного редактора «БелГазеты» Віктор МАРТИНОВИЧ.
— У нас основна версія полягає в тому, що Білорусі запропоновано пільги щодо газу для того, щоб натиснути на Україну. Я не знаю, можна чи треба їй довіряти. Я швидше згадав би про те, що пільгова ціна на газ ув’язується з передачею ще 50% «Білтрансгазу» під контроль «Газпрому». Білоруський випадок розглядають в ув’язці з українським як власне великий торг виключно про об’єкти власності Білорусі.
За останні два місяці у відносинах із Росією дуже багато всього змінилось. Почалося два тижні тому, за словами Путіна, в Селігері про те, що Білорусь і Росія повинні возз’єднатися повністю, і Білорусь повинна за це боротися. Якби два місяці тому хтось сказав подібне, то з нього посміялися б. А зараз усі серйозно сприймають цю перспективу, і всі серйозно говорять про те, що він може довести Білорусь до об’єднання з Росією, адже ситуація в економіці патова. Треба продавати підприємства. Нагадаю, що Білорусь отримала від Росії двохмільярдний кредит під заставу 30% акцій «Білоруськалію». «Краса» ситуації в тому, що президент Лукашенко напередодні заявив, що оцінює це підприємство в 30 млрд доларів. Виходить, що ми віддали 30% вартості «Білоруськалію» за 2 млрд. Почали реалізовуватися схеми, які однозначно свідчать про те, що ситуація патова, і тому почалась торгівля великими об’єктами. За оцінками білоруських економістів, Білорусі треба залучити 3,5 млрд кредитних ресурсів до кінця року, щоб не допустити соціально-економічного вибуху, різкого зростання тарифів на житлово-комунальні послуги і, відповідно, виходу людей на вулиці. Передбачається, що в жовтні і листопаді з’являться нові протести на вулицях. Тому зараз масовано ведуться переговори про розпродаж власності, щоб отримати ці кредити.
— Можливо, білоруському уряду треба було намагатися зробити все, щоб санкції США та ЄС було знято, і таким чином відкрити можливість і для отримання кредитів, і збуту своїх товарів у Європу.
— Після 19 грудня 2010 року, розгону демонстрантів на площі, характер режиму в Білорусі різко змінився. Багатовекторності зовнішньої політики після 19 грудня більше немає. Минулого тижня випустили дев’ятьох політв’язнів. А взагалі за цією справою було ув’язнено 41 особу. Є версія про те, що все це — розгін площі і подальші масовані посадки — було влаштовано таким собі московським лобі в оточенні білоруського президента. Це лобі добилося того, що окрім Путіна і Медведєва, у Лукашенко немає жодного іншого об’єкта переговорів. Обсяг дій, які треба зробити Лукашенку для того, щоб просто почати переговори з ЄС, дуже великий. Йому треба випустити всіх політичних в’язнів, серед яких три кандидати в президенти. Двоє з них — Андрій Сальников і Микола Статкевич — люди незломлені. Вони мають багатий досвід боротьби з режимом і помилування не писали. Якщо їх відпустять на свободу, то вони почнуть збирати протести, виводити людей на вулиці. І за ними явно підуть. Про Сальникова говорять, що його у в’язниці називають президентом. І у сприйнятті багатьох білорусів він більше президент, ніж людина, що зараз управляє країною. Це пояснюється тим, що обсяг репресій був неймовірним. Відповідно випустити всіх, щоб розпочати переговори, Лукашенко зараз не може — це загрожує дестабілізацією політичної ситуації.
— Тоді для Білорусі залишається тільки одне — стати 99-м суб’єктом Російської Федерації. Чи готовий Лукашенко йти на те, щоб залишитись при владі?
— Мені здається, що Лукашенко розраховує всіх знову обкрутити круг пальця. Я не знаю, в чому конкретно полягає розрахунок, але главою одного з 99-ти суб’єктів РФ він себе не відчуває. Він звик до ролі абсолютного вождя з максимальними повноваженнями. Навіть зараз, вдаючи, що він на цю роль згоден, напевно Лукашенко тримає якісь козирі в рукаві. Напевно в той момент, коли дійде до розмови, наприклад, про об’єднання грошових систем, козир полягатиме в тому, щоб масовано звільнити ув’язнених, у тому числі Сальникова зі Статкевичем, і заявити Європі: якщо вона його терміново не врятує, то йому доведеться вступати до Росії й укріпити її, ставши буферною державою на її території. Мабуть, план полягає в цьому. Але є враження, що з Росією йому зараз розмовляти простіше, ніж із Заходом. У переговорах із Росією Лукашенко почувається впевненішим, тому що з нею він говорить однією мовою. Росія не ставить йому умов, які для нього є політично згубними. Тому для нього простіше навіть у Росію вступити, ніж, скажімо, змінити законодавство. Адже нинішній момент полягає в наступному. Поляки, які зараз головують у ЄС, в особі глави МЗС заявили, що переговори з Лукашенком можна вести лише на одну тему: процедури передачі влади. Це зовсім інший варіант, ніж той, що був 2006 року. Тоді пропонувалося говорити про політичні свободи, про зміну виборчого законодавства. А коли йому говорять, що ми з тобою говоритимемо про те, як ти передаватимеш владу на демократичних виборах і в них не братимеш участі за моделлю Ярузельського, — це просто критична ситуація.
— А чи готове білоруське населення піти на приєднання Білорусі до Росії заради збереження життєвого рівня?
— Складається враження, що населення поступово убожіє. І якщо зубожіння триватиме такими темпами, то населення саме пропонуватиме: давайте введемо російський рубль, тільки б не було такої інфляції й такого зростання цін. У цілому населення поводиться доволі пасивно. За всі роки правління Лукашенка було створено державну самосвідомість. Білорусів привчили до думки про те, що Білорусь є окремою суверенною державою. Але національної самосвідомості вироблено не було, бо Лукашенко вважав, що національна самосвідомість, яка базується на мові, культурі, а також на історії, відмінній від історії Другої світової війни, і в якій, наприклад, була Оршавська битва, Велике Князівство Литовське, є прерогативою націоналістів. Зважаючи на нинішні причини, зараз у Білорусі оптимальна ситуація вести білорусів до об’єднання з Росією. Можна сказати: усі ці роки нам, білорусам, здавалося, що ми обдурювали Росію, тому що співаємо їй пісні про братерство слов’янське, а в обмін отримуємо абсолютно конкретні дешеві енергоносії. А зараз виходить так, що Росія нас перехитрила, тому що всі ці роки планомірно реалізовувала план щодо ментального приєднання Білорусі. Вона не дозволяла через ці пісні, які звучали з Мінська, радикалізуватися національним настроям. Не дозволяла виникнути нації, як це сталося в Україні. Адже зауважте, Україні ніхто таких сценаріїв не пропонує. Якби Україні запропонували те, що зараз відкрито главами Росії пропонується Білорусі, то в Україні зчинився б скандал. Це немислимо. А в Білорусі від випадку до випадку наша незалежність сприймається Москвою як анекдот. А це, зокрема, результат 16-річної політики загравання з Росією, в якій, як нам здавалося, ми перемагали. Виявилося, що аж ніяк.