«Щоб мати більше, ми повинні більше виробляти... Для цього нам потрібно буде здійснити відповідні структурні та концептуальні зміни», —заявив нещодавно виконувач обов’язків президента Куби Рауль Кастро у його зверненні до народу. Ці слова брата Команданте стали своєрідним «дзвіночком» для багатьох політологів та економістів, який в майбутньому може свідчити про готовність уряду цієї країни до реформування, принаймні економічної сфери. Однак, поки живий Фідель, важко говорити про будь-які зміни загальнополітичного курсу Куби, оскільки, навіть перебуваючи на лікарняному ліжку, Команданте зберігає свій вплив на всі сфери державного життя.
Рівно рік тому Фідель Кастро відійшов від безпосереднього управління Кубою у зв’язку з хворобою та рядом операцій, які йому довелося перенести. Відтоді фактичним керівником цієї карибської острівної держави став його брат Рауль, колишній міністр оборони Куби. Хоча зміна особистостей при владі не принесла кубинцям відчутних змін ні в економічному, ні в політичному плані, західні експерти покладають на Рауля Кастро великі надії як на людину, яка може провести в країні реформи на кшталт тих, що в свій час зробив Китай.
Першим передвісником зрушень в позитивний бік стало створення ще минулого року з ініціативи генерала Рауля державної комісії, яка розглядає питання права власності. Але до закінчення її роботи мине ще два, а можливо, і три роки, а тому говорити про які-небудь висновки поки що рано.
Позитивними політичними кроками Рауля Кастро стала також виплата фермерам державної заборгованості та підвищення закупівельних цін на м’ясо та молокопродукти. Сільське господарство є одним з секторів економіки, з якого найвірогідніше може розпочатися «знайомство» кубинських виробників з ринком. Хоча близько 60 % сільськогосподарських підприємств є державними, відповідно до офіційної кубинської статистики, кооперативні та дрібні приватні фермерські господарства дають 90% всієї сільгосппродукції. Надлишок, який залишається у фермерів після погашення державної квоти, реалізовується на ринках. Існування останніх є своєрідною поступкою, яку зробив кубинський уряд населенню країни після розвалу Радянського Союзу у 1991 році. Тримати кубинську економіку на плаву, незважаючи на економічні санкції могутнього північного сусіда — Сполучених Штатів — на даному етапі дозволяє фінансова підтримка Венесуели, гарантована президентом цієї країни Уго Чавесом, надходження від експорту нікелю, багаті родовища якого знаходяться на Кубі, а також міжнародний туризм.
До речі, саме туристи є одним з головних джерел поповнення валютного запасу Куби, приносячи щороку до двох мільярдів доларів прибутку у державну казну. Проте за останні два роки істотно знизилась кількість бажаючих відпочити на острівних пляжах та насолодитись колоніальною архітектурою цієї країни. Уряд Куби пов’язує подібну тенденцію з постійними намаганнями США обмежити кількість своїх громадян, які відпочивають на «острові свободи», а також із змінами, прийнятими адміністрацією Буша — відтепер американці кубинського походження зможуть відвідувати свої родини на Кубі лише раз на три роки, хоча раніше вони могли робити це щороку. З метою збільшення потоку туристів Рауль Кастро нещодавно пообіцяв, що державою буде асигновано близько 185 млн. доларів на оснащення полів для гольфу та будівництво елітних готелів екстра класу. Також урядом країни гарантуються сприятливі умови для іноземних інвесторів, які, як сподіваються в Гавані, зможуть шляхом фінансових вливань розбудувати туристичну, та й не тільки туристичну індустрію Куби. Однак, при цьому будь-які зміни в економічній сфері не повинні зачіпати сфери ідеологічної, тобто кубинський народ «і надалі залишатиметься вірним соціалізму».
Незважаючи на обіцяні зміни, більшість населення країни продовжує жити в складних умовах. Середня заробітна платня на Кубі становить 100 песо в тиждень, а це приблизно п’ять американських доларів. Однак навіть якщо є гроші, немає необхідних товарів. Через дефіцит прилавки більшості магазинів напівпорожні. Кубинцям залишається шукати все необхідне на ринку, поки що «чорному», але все ж ринку.
Час покаже, чи вдасться генералу Раулю прищепити країні китайський рецепт поєднання соціалістичної ідеології з ринковими законами.
