Шістнадцятий з’їзд Компартії Китаю, який проходить цими днями в Пекіні, дійсно буде доленосним не лише для найбільшої країни. В обстановці цілковитої секретності з’їзд почав обирати нове керівництво країни i вносити зміни в основоположні документи партії. Вже лише те, що Китай сьогодні — світовий рекордсмен за темпами економічного зростання, й цих темпів знижувати не збирається, свідчить про те, як багато в глобальному масштабі означатиме поведінка нової китайської керівної еліти. Нині відомо лише те, що Цзян Цземінь, вірний послідовник Ден Сяопіна, який уже став легендою, формально сходить iз великої сцени (що не свідчить про зменшення його впливу на процеси в країні). Погляд Кенічі Омає, визнаного у світі майстра бізнес-стратегії, на методи й стиль сучасних лідерів Китаю у зв’язку із цим щонайменше цікавий.
Тоді як створюється нова команда керівництва Китаю, увагу світу привернув наступник президента Цзян Цземіня. Але це неправильно, тому що, можливо, найважливішим моментом у нещодавній китайській історії буму та трансформації було призначення 1998 р. Чжу Джуньцзі на посаду прем’єр-міністра державної ради, яку колись займав Ден Сяопін. Враховуючи очевидну важливість цієї посади останніми роками, вибір заміни пана Чжу може виявитися ще важливішим, ніж відхід з центральної сцени президента Цзяна.
Ще до того, як стати прем’єр-міністром, пан Чжу, будучи президентом центрального банку Китаю, став популярним завдяки тому, що в 90-х роках добився щорічного зростання економіки Китаю в розмірі 8% і був натхненником успішної боротьби з інфляцією. Пан Чжу був китайським «Джеком Велчем», який тривалий час був головою ради директорів і виконавчим директором американського конгломерату «Дженерал Електрик», людиною, яка славилася своєю практичністю, чесністю, виключною обізнаністю у світових справах і наполегливістю в плані досягнення продуктивної роботи. Дійсно, пан Чжу прославився ще й тим, що карав тих, хто не виправдовував його сподiвань. Будучи мером Шанхая, він одного разу покарав службовців свого туристичного бюро тим, що примусив їх мити міські громадські туалети.
Через декілька місяців після його призначення на посаду прем’єр-міністра пан Чжу виголосив свою промову «три обіцянки», в якій він клятвено пообіцяв зробити три великі кроки до створення більш енергійної економіки, що розвивається без субсидій з боку держави. Насамперед він збирався провести ревізію 300 тис. державних національних корпорацій, які все ще вели переважну більшість справ у китайському бізнесі й відповідали за більшу частину економічної діяльності в країні. Понад 70% таких компаній були нерентабельними й отримували підтримку у вигляді державних субсидій.
Точно так само, як свого часу пан Велч, взявши на себе керівництво компанією, пообіцяв «навести лад, закрити або продати» відділення «Дженерал Електрик», що реально не функціонують, пан Чжу погрожував звільнити керівників китайських фірм, які будуть збитковими більше ніж два роки поспіль, а потім або закрити ці фірми, або продати їх. Це змусило національні корпорації приватизуватися й випустити свої акції на продаж або дозволити себе контролювати керівництву провінцій; ця зміна виявилася потужним стимулом для раптової децентралізації китайської урядової структури — ще одна важлива спадщина перебування пана Чжу на посаді.
По-друге, пан Чжу сказав, що він ліквідує прострочені позики китайських банків і «міжнародних трастових компаній». Багато хто з них сприяв спаду в китайській економіці тим, що регулярно позичав гроші збитковим корпораціям. До того часу було вже 245 трастових компаній, які мали такі низькі статистики повернення виданих позик, що іноземні інвестори почали повністю уникати Китаю. Він сказав, що їхнє реформування триватиме років десять.
По-третє, пан Чжу сказав, що він реорганізує центральний уряд і візьметься за одну з найбільших проблем Китаю: високий рівень корупції в урядових установах. Він запропонує заходи, що включають, наприклад, припинення зв’язків між урядом і організованою злочинністю, а також такі заходи, внаслідок реалізації яких бюрократам стане важче брати хабарі.
Політики часто дають сміливі обіцянки, але рідко виконують їх. Першого липня 2001 р., під час святкування 80-ї річниці Китайської комуністичної партії, пан Чжу дав оцінку здійсненій роботі. Його оцінка своєї діяльності за час перебування на посаді була вельми точною й стала переконливим свідченням ефективності його керівництва.
Пан Чжу сказав керівництву комуністичної партії, що він виконав свою першу обіцянку: багато державних корпорацій Китаю стали рентабельними приватними підприємствами або були закриті. Тим же з них, що продовжували функціонувати, були дані чіткі орієнтири щодо рівня рентабельності, було дозволено вибирати людей для найму на роботу й добувати гроші на приватних фондових біржах, і ці заходи ефективно виштовхнули їх у приватний сектор економіки як корпорації, чиї акції називають «червоними фішками».
Щодо другої обіцянки, понад 50 керівників кредитно-фінансових установ було звільнено (за ними підуть і інші), а реформи призвели до різкої зміни інвестиційного клімату. Замість відтоку, почався притік капіталу в країну, причому більш стрімко, ніж будь-коли раніше.
Щодо своєї третьої обіцянки, то її пан Чжу виконує зі змінним успіхом. Тоді як розмір центрального уряду різко скоротився, й кількість працівників державної ради зменшилася вдвічі, з 34000 до 17000, корупція досі залишається гнійною раною. Незважаючи на зусилля пана Чжу, протидія різних угруповань з числа членів уряду — особливо на найвищих рівнях — утрудняє проведення реформ. Проте реформи Чжу Джуньцзі створили щось на зразок рівного ігрового поля й правових норм, від наявності яких залежить енергійне функціонування капіталістичної системи. Це політична законність, що не має аналогів у сучасній китайській історії.
Проект Синдикат для «Дня»
Кенічі ОМАЄ — один iз провідних бізнес-стратегів у світі, президент компанії Ohmae & Associates. Був радником багатьох урядів Японії.
