Гросмейстер виступає за мирні, нехай часто й незаконні, протести на вулицях міст проти, за його словами, «поліційної» російської держави.
Його знамените кучеряве волосся вже починає сивіти, але на обличчі — все та ж хлопчача усмішка. Гаррі Каспаров, який протягом двох десятиліть неподільно панував у світових шахах, досі наповнює енергією будь-яке приміщення, куди входить. Однак, залишивши шахи два роки тому, гросмейстер пішов у іншу гру, набагато менш інтелектуально-абстрактну й набагато неспокійнішу — в російську політику. Каспаров — голова ліберального опозиційного Об’єднаного громадського фронту, фактичний голова антикремлівської коаліції «Інша Росія» й автор вельми ризикованої стратегії протистояння «поліційній державі», створеній, за його словами, президентом Росії Володимиром Путіним. Він збирається провести мирні, нехай часто й незаконні, акції протесту на вулицях міст країни. Свою мету він формулює так: змусити Кремль відмовитися від планів за рік забезпечити керований перехід влади від Путіна до нового лідера країни й відкрити процес вільного й чесного вибору.
— У шахах, якщо на короля нападають, слід захищатися, — говорить Каспаров. Демократія в Росії зазнає, за його словами, серйозних загроз. — Тому щось треба було робити. Ми зробили «Іншу Росію», і справа зрушила... За ілюзією стабільності приховується гарячий протест і зростаюча економічна нерівність. Єдиний вихід із ситуації, що склалася, — це справжні, конкурентні й вільні вибори.
АРЕШТИ Й ВОДОМЕТИ
На початку березня, за деякими підрахунками, на демонстрації в Санкт-Петербурзі близько п’яти тисяч людей, скандуючи «Свободу!» і «Росія без Путіна!», прорвали кордон поліції й рушили до Дворцової площі, яка дев’яносто років тому стала головною ареною російської революції. Десятки людей були заарештовані, але, за словами Каспарова, в Росії вже багато років не було такого великого мітингу протесту. Він вважає це «першою великою перемогою». Наприкінці березня на аналогічну акцію в місті Нижньому Новгороді на Волзі прийшло менше народу; до того ж, тисячі поліцейських, підкріплених вертольотами й водометами, не пустили протестувальників на центральну площу міста. Наступну акцію планується провести в Москві 14 квітня.
— Режим звик жити без опозиції, й навіть від невеликої акції протесту держава впадає в паніку, — говорить Каспаров. — Сильний режим не виставляє проти мирної демонстрації тисячі озброєних людей. Така реакція — ознака слабкості. Каспаров набув собі скандальної репутації. Його зусиллями рух «Інша Росія» об’єднав багато вельми різних і, як стверджує багато людей, несумлінних сил як ліворуч, так і праворуч — тут і неокомуністична «Трудова Росія», і лівацька Націонал-більшовицька партія на чолі з письменником Едуардом Лимоновим, і ліберальний Народно-демократичний союз колишнього прем’єра Михайла Касьянова, і прихильники самого Каспарова — здебільшого продемократично налаштована молодь. Серйозне завдання коаліції, за словами Каспарова, — залучити до співпраці все ще впливову Комуністичну партію, останню реальну опозиційну силу.
— План об’єднати всіх незадоволених, можливо, й добрий, але сумніваюся, що в нього є хоч якісь шанси на успіх, — вважає Сергій Михеєв, директор незалежного московського Центру політичних технологій. — Для мене взагалі таємниця, навіщо Каспаров кинув шахи й пішов у політику. Цим він дуже зашкодив власній репутації.
Однак Каспаров заперечує: в Кремлі, говорить він, зараз почався розлад, тому що Путін не хоче залишатися при владі після березня наступного року. Битва за місце наступника, вважає Каспаров, відкриває поле для діяльності демократичних сил.
— Якщо сьогодні, коли Кремль розвалюється на частини, ми триматимемося разом і створимо центр єдності різних опозиційних сил... система може еволюціонувати, причому досить серйозно. На кінець року в Росії абсолютно точно пронесуться політичні бурі.
Минулого тижня Сергій Миронов, спікер верхньої палати парламенту й глава прокремлівської партії «Справедлива Росія», закликав парламент розглянути питання про зміну Конституції, щоб Путін міг балотуватися на третій президентський термін. У відповідь представник Кремля повідомив, що позиція Путіна щодо третього терміну «залишається незмінною». Каспаров обіцяє на наступному з’їзді «Іншої Росії», який відбудеться в липні, висунути на президентські вибори в березні наступного року єдиного кандидата від опозиції. Імен він називати не хоче, але говорить, що навряд чи балотуватиметься сам, оскільки після цього вже не зможе працювати «посередником» і «налагоджувальником стосунків» між різноманітними політичними силами, що становлять опозиційну коаліцію. На підтримку свого твердження про «поліційність» російської держави Каспаров наводить свідчення переслідування активістів «Іншої Росії».
Він не єдиний, хто розповідає, що у поліції є цілий список імен, адрес і місць роботи політично інакомислячих. Наприклад, Борис Кагарлицький, організатор громадського форуму, проведеного в липні минулого року в Санкт-Петербурзі, під час саміту «Великої вісімки», розповідає, що «більш як триста запрошених нами делегатів або були зняті з поїздів і автобусів, або їм взагалі не дали виїхати з їхніх міст. У декого поліція просто знищила документи».
ЗУСТРІЧІ З РОСІЙСЬКИМИ СПЕЦСЛУЖБАМИ
За твердженням Каспарова, для придушення опозиції використовується одна з кремлівських спецслужб — Національний антитерористичний комітет.
— За нинішнім російським законодавством, «екстремістом» можуть оголосити будь-кого. Для цього режиму екстремізм — це те саме, що тероризм. Щоразу, коли ми оголошуємо майбутню демонстрацію, до активістів додому приходять люди з ФСБ [Федеральної служби безпеки]. Ми вважаємо, що проти нас проводиться добре організована операція спецслужб.
Минулого тижня Кремль закликав усі політичні партії підписатися під Хартією про боротьбу з екстремізмом — не проводити вуличних маршів, «спроможних викликати етнічну, релігійну або соціальну напруженість», а також обірвати будь-які зв’язки з політичними силами, що збирають з невеликих угруповань «екстремістські» коаліції. За інформацією англомовної газети The Moscow Times, відмовилася підписати хартію тільки Комуністична партія.
На думку деяких експертів, Каспаров, можливо, й не доб’ється нічого в політичному плані, але він, утім, робить добру справу для російської демократії.
— Він дуже ефективний як людина, що не боїться протистояти владі й не піддається тиску, — вважає Андрій Рябов з московського Центру Карнеги. — Його місія як першопрохідця, що розчищає шлях політичним змінам у Росії, може виявитися дуже корисною.
