«Наїзд» за наказом Кремля на найбільшу бізнес-імперію Росії порушив хитку стабільність цієї країни, і деякі фахівці застерігають, що ця конфронтація може розвинутися по спіралі у велику кризу.
В основі дедалі ширшого розслідування правоохоронними органами діяльності нафтового та банківського конгломерату «Юкос» лежать питання про не дуже гарні способи, за допомогою яких власники цього конгломерату — головним чином найбагатша людина Росії Михайло Ходорковський — придбали свої величезні багатства під час шаманських приватизацій періоду 1990-х років. Це кримінальне розслідування порушило перемир’я, що існувало впродовж трьох років. Російський президент Володимир Путін обіцяв впливовим ділкам бізнесу пробачити їхні колишні гріхи за умови, що ті припинять втручатися в політику.
Але політична атака на компанію «Юкос» перетворилася на набагато ширше протистояння з олігархами. «Якщо ми тепер розпочнемо перегляд приватизаційних угод, зупинити цей процес буде нелегко, і не виключено, що він призведе до громадянської війни», — відверто заявив економічний радник Кремля Андрій Ілларіонов в інтерв’ю радіостанції «Эхо Москвы».
«Ця справа може запросто, як снігова лавина, розростися у загальну кампанію проти олігархів, яка має на меті перерозподіл або ренаціоналізацію їхньої власності, — каже голова незалежної аналітичної організації «Політика» В’ячеслав Ніконов. — Багато сил виступають за такий підхід, включно з комуністами, громадською думкою та спецслужбами. Останній експеримент з націоналізацією власності у 1917 році призвів до громадянської війни, в якій загинули 15 мільйонів людей. Людям властиво захищати свою власність. Але російська історія вчить, що Росія ніколи не робить висновків із історії.»
Конфронтація почалася раніше цього місяця, коли прокурори арештували за обвинуваченням у шахрайстві при проведенні приватизації у 1994 році Платона Лебедєва, одного із керівників вищої ланки компанії «Юкос», і викликали на допит пана Ходорковського. Пан Ходорковський відповів на цей виклик публічно, заявляючи, що став жертвою «внутрішньокремлівської боротьби за владу» і погрожуючи припинити поставки нафти до російських регіонів, якщо держава й надалі поводитиметься «безвідповідально». Ця суперечка коштувала компанії «Юкос» зниження її ринкової капіталізації на 20%, або на $5,5 млрд.
Голова Рахункової палати російського парламенту і близький друг пана Путіна Сергій Степашин звинуватив іншого впливового олігарха, Романа Абрамовича, у недоплаті податків на суму $300 млн. При цьому малося на увазі, що пан Абрамович використав гроші, які він нібито приховав від держави, щоб оплатити резонансне придбання британського футбольного клубу «Челсі» та профінансувати щедрі пропозиції ряду провідних європейських гравців перейти до цього клубу. Пан Абрамович ось-ось має провести злиття своєї нафтової компанії «Сибнефть» з компанією «Юкос», внаслідок чого повинна з’явитися нова, четверта у світі за розміром, нафтова корпорація, яка за запасами газу та нафти поступатиметься тільки компанії «Exxon-Mobil».
«Ми звернулися до Путіна з проханням покласти край цьому конфлікту», — говорить виступаючий від імені великого бізнесу секретар Російського союзу промисловців і підприємців Ігор Юргінс. Ця група вручила пану Путіну листа, підписаного кількома провідними олігархами, які закликають його відмовитися від розслідування діяльності компанії «Юкос» і розпочати з ними новий діалог. У листі мовиться: «Ми думали, що правила гри встановлено, але тепер вони виявилися порушеними».
Коли західні магнати бізнесу переступають закон, суди зазвичай мають можливість діяти так, щоб не провокувати серйозних соціальних наслідків. Однак дюжині надбагатих людей Росії бракує правової легітимності та соціального визнання, якими в загальному випадку користуються їхні колеги в інших куточках планети. Більшість з них сьогодні багаті тому, що в хаотичні 1990-ті роки шляхом незаконних торгових операцій з цінними паперами на основі внутрішньої інформації про діяльність підприємств, фальсифікованих аукціонів і корумпованих кремлівських зв’язків прихопили собі «перлини» радянської економіки. Як з’ясувалося з торішнього опиту росіян незалежним фондом «Громадська думка», половина опитаних ставиться до надбагатих людей з «ненавистю» або «із роздратуванням».
Банк «Менатеп», що належить пану Ходорковському, наприклад, купив компанію «Юкос» за $168 млн., тобто за малу частку її реальної вартості, на аукціоні 1995 року з розпродажу державних підприємств, який, на думку більшості фахівців, був фальсифікований. Інші близькі приятелі Кремля також за безцінь отримали контроль над величезними запасами нафти, корисних копалин Росії, над секторами промислового виробництва та телекомунікацій. Ці «олігархи», як їх незабаром почали іменувати, зібралися разом, щоб у 1996 році підтримати переобрання на другий термін тогочасного російського президента Бориса Єльцина, суперником якого виступав сильний кандидат від комуністів. Виборча кампанія характеризувалася масовими зловживаннями ЗМІ та виборчими фондами. Після перемоги пана Єльцина олігархів винагородили широким доступом до Кремля, а двох із них — Бориса Березовського та Володимира Потаніна — було призначено на високі урядові посади, які, за твердженням фахівців, вони використали в інтересах свого бізнесу...
Фахівці кажуть, що атаки на компанію «Юкос» не могло бути без схвалення пана Путіна. Однак президент, що характерно, посилає суперечливі сигнали. У своєму виступі по телебаченню пан Путін сказав, що виступає проти «викручування рук та тюремних камер» як засобу боротьби з економічними злочинами. Але він також застеріг, що «за економічні злочини потрібно карати», і обрушився на великий бізнес за лобіювання парламенту проти законопроектів, що підтримуються Кремлем, наприклад, проти підвищення тарифів на експорт природних ресурсів.
Найсильнішу стурбованість, кажуть фахівці, викликає та обставина, що пан Путін, можливо, прислухається до тих кремлівських угруповань, які виступають за масову ренаціоналізацію економічної бази Росії. Пан Путін публічно обіцяв ліквідувати бідність, зробити Росію великою військовою державою і подвоїти за десятиріччя обсяг виробництва. Однак інвестиції, як і раніше, в застої, а темпи економічного зростання знижуються. Пан Путін, як уявляється, засудив егоїстичну діяльність олігархів, заявивши: «Суспільство, розколоте на нечисленні угруповання зі своїми вузьковласницькими інтересами, не здатне зосередитися на виконанні великих національних проектів».
Навіть ліберальна партія «Яблоко» хоче зруйнувати величезні імперії приблизно дюжини надмагнатів, які контролюють 70% економіки Росії. «Ми маємо систему олігархічного напівкримінального капіталізму, і її необхідно зруйнувати», — каже депутат Держдуми від партії «Яблоко» Сергій Іваненко. Він, однак, додає, що «репресивні методи використовувати не треба; вони заведуть нас у глухий кут».
Багато фахівців вважають, що пан Путін, який вирізняється прагматизмом, натисне на гальмо до того, як нинішня конфронтація вийде з-під контролю. Однак, можливо, буде важче знову оживити думку, що ледь склалася, ніби Росія пережила свій дикий та плутаний період 90-х і ступила в епоху прогнозованої нормальності.
«Ця криза продемонструвала, що в Росії, як і раніше, немає стабільності державних інститутів, як немає і системи вбудованих стримувань і противаг, а тому вона повністю вразлива від змін у політиці, — каже голова правління приватного політичного фонду «Експертиза» Марк Урнов. — Вирішення будь-якої проблеми залежить від волі єдиної людини — і цією людиною є президент Путін.»
