Спочатку не про владу. Спочатку про повний провал демократичної опозиції, яка не зуміла адекватно відреагувати на виступи націоналістів у російських містах. Не я першим це помітив. Лідери «Солидарности» взагалі вчинили більш ніж дивно: стали поширювати проект резолюції, не прийнятий з’їздом, який щойно відбувся, але схвалений керівною четвіркою.
При порівнянні двох текстів видно, що з’їзд віддав перевагу більш радикальному варіанту: «Агресивний націоналізм, що кинув сьогодні виклик владі, послідовно вирощувався нею самою. Пряму відповідальність за трагедію, що сталася, несе вище політичне керівництво Росії».
Лідери не знайшли підтримки на з’їзді. І це, до речі, тішить. Вони вважали за краще розмірковувати не про причину того, що відбувається, а про привід: про те, що погана міліція звільнила когось, хто був затриманий у зв’язку із загибеллю нещасного парубка на Кронштадтському бульварі. Але щось раптом у багатьох містах стали пригадувати загибель молодих людей за неясних обставин. Хорст Вессель теж був убитий не з політичних мотивів, але в цьому випадку більш доречними є паралелі з нещасним Андрієм Ющинським.
Про реакцію Володимира Мілова і його оточення говорити не варто — вона ще менш адекватна. Щодо партії «Яблоко», то до понеділка вона згадувалася у зв’язку з екологічною акцією на Кубані і з протестами проти переходу на московський час у Самарі. Про погроми ані слова.
Відносно подій на Манежній, а також заворушень у Пітері, Ростові-на-Дону, Вятці та Самарі, то щодо їхньої оцінки можливо одне із двох. Або ви хоча б частково, хоч трохи покладаєте провину на тих, кого б’ють, або виходите з того, що шукати причини ненависті в об’єкті ненависті безглуздо. Ксенофобія завжди ендогенна — породжена причинами, які приховуються в тому, хто ненавидить, а не в тому, кого ненавидять.
Суспільної й політичної сили, яка посіла б другу позицію, в Росії немає. Це означає, що суспільство готове капітулювати перед спадкоємцями чорної сотні, нацистами та сталіністами. Що й відбувається на наших очах, коли начебто цивілізовані люди починають бурмотіти про провокуючу поведінку навіть не іноземців, а російських громадян — вихідців із Кавказу. Але вони в Москві не гості, а також господарі — це столиця їхньої держави. І чому, якщо краде росіянин, то це крадіжка, а якщо неросіянин, то це етнозлочинність?
Про це, повторюю, ніхто не наважується говорити. Всі крутять. І ніхто зі статусних демократів не намагається розібратися з тим, що робить влада, яка діє швидко й рішуче.
Насамперед, міністр внутрішніх справ Нургалієв звинуватив у безладах «ліворадикальну молодь», у чому його тут же підтримали правильні політологи: «Нургалієв абсолютно правий. Звичайно, навики — ліві. Які ж іще? Націонал-соціалістична робоча партія прийшла в Німеччині до влади в 1933 році. Недаремно вона так називалася.»
У такому випадку всі питання, пов’язані з тим, що видно було в прямій трансляції, знімалися. І прикремлівська «Россия молодая» — теж ліва. Відеозапис за участю її активіста, що розпоряджався на Манежній, обійшла всю блогосферу. І Бєлов, вождь Руху ПНІ, що підбурює до озброєних виступів, — теж лівий. І взагалі всім цим свідченням гріш ціна — безлади організувала «Справедливая Россия», і крапка. Доказів не треба.
Це не безглуздя, а політична установка, яка вже втілюється. У Ростові-на-Дону влада висловила готовність співпрацювати з націоналістами «щодо підтримки правопорядку на вулицях». Тобто почалося розмивання державних інститутів, перехід частини каральних функцій до позаінституційного руху з великими претензіями. Класична ознака тоталітарної деградації держави. Подивимося, які будуть результати зустрічі глави слідчого комітету Бастрикіна з учасниками акції.
Але не Нургалієв із Бастрикіним, не Поткін із Рухом ПНІ привнесли у владу націоналізм. Все відбувалося на тлі подій, зовні не пов’язаних із погромами, але які при цьому становлять єдине ціле в державній політиці. Це виступ (услід за інтерв’ю, де знову прославлявся суверенітет як основа демократії) Владислава Суркова перед представниками кремлівських молодіжок. І слова, сказані Медведєвим на зустрічі з членами Конституційного суду.
Сурков заявив, що провладні молодіжки критикуються тими, кому платять іноземні центри, щоб зруйнувати російські демократичні інститути. Медведєв же сказав, що, які б угоди Росія не підписувала, вона не передавала частини свого суверенітету міжнародним судам. Тобто продемонстрував ту ж зневагу до договірних зобов’язань і правових норм, які щойно були проголошені на весь світ при голосуванні в ООН щодо виборів у Кот-д’Івуарі.
Усе сходиться до однієї точки. Розмови про суверенітет, пряма трансляція манежного погрому й детальні репортажі про нього, що спровокували виступи в інших містах, свідоме нагнітання напруженості й братання влади з націоналістами. Все це підготовка до головної для влади події, яка відбудеться 15 грудня, коли світові буде оголошено, що Михайло Ходорковський ніколи не вийде на свободу живим.
Бо якщо вийде, то не буде жодної впевненості в тому, що не зруйнуються основи нинішнього режиму, не буде поставлено під сумнів його право на захоплення чужої власності й розпорядження нею — у тому числі й державною — в особистих інтересах тих, хто при влади.
Заяви вищих осіб держави покликані попереджувати міжнародну реакцію. А загибель нещасних молодих людей використовується і для відвернення уваги від Хамовницького суду, і для мобілізації інституційного та позаінституційного репресивного потенціалу.
Дуже сміливе припущення? Мало фактів? Так от вам факт найсвіжіший — на ранок понеділка — і не мною виявлений. У мережі повно провокаційних повідомлень про акції кавказьких діаспор, які нібито готуються на 15 грудня недалеко від Хамовницького суду, біля якого запланована акція на підтримку Ходорковського. Зрозуміло, це чиста випадковість.
