Нещодавні заяви Володимира Путіна та Дмитра Рогозіна, постійного представника Росії в НАТО, викликали обурення у Вашингтоні. Путін назвав США «паразитом» світової економіки, тоді як Рогозін заявив, що, згідно із заявами американських сенаторів, наша система ПРО націлена на Росію.
Путін виступав на молодіжному форумі його партії «Єдина Росія» на озері Селігер, тоді як Рогозін розслабився під час свого візиту до Вашингтона. Їхні слова пролунали не у вакуумі. Росія також пригрозила зупинити співпрацю зі Сполученими Штатами щодо Афганістану, Ірану, Лівії та Північної Кореї, якщо Конгрес ухвалить «закон Магнітського». (Держдепартамент уже записав імена 64 російських чиновників, пов’язаних зі смертю юриста Сергія Магнітського у в’язниці, до «чорного візового списку»).
Посилення російської позиції та риторики, зокрема вислови Путіна й те, що Рогозін назвав двох сенаторів «монстрами холодної війни», свідчить про те, що політика «перезавантаження» Обами не спрацьовує й потребує переоцінки.
У липні Рогозін попрохав організації зустрічі з сенаторами Джоном Кайлом, республіканцем від штату Арізона, й Марком Керком, республіканцем від штату Ілінойс. Рогозіна супроводжували Сергій Кисляк, російський посол і експерт з питання роззброєння, полковник Анатолій Белінський, військовий представник Росії в НАТО, та Володимир Леонтьєв, заступник директора департаменту з безпеки та роззброєння МЗС Росії. Зустріч пройшла не дуже успішно, й сторони висловили протилежні думки про те, що пішло не так. Рогозін заявив: «У мене сьогодні було враження, що ми на машині часу перенеслися на декілька десятиліть назад, і переді мною сиділи два монстри холодної війни, які дивилися на мене, швидше за все, не зіницями, а прицілами».
Більше того, Рогозін звинуватив сенаторів у заяві, що створювана для захисту союзників НАТО й США система ПРО спрямована проти Росії.
Усе було не так, заявляють джерела з боку Конгресу США, які побували на зустрічі. За їхніми словами, сенатор Кайл ніколи не заявляв, що система ПРО спрямована проти Росії, й сенатор Керк також не робив подібних заяв. Далі, повідомляють вони, обидві сторони не змогли договорити про визначення загрози Ірану. Тоді сенатор Кайл запитав, який сенс говорити про співпрацю в сфері системи ПРО, якщо немає єдиного визначення загрози.
Це висловлювання дуже далеке від заяви про те, що ракетна система ПРО спрямована на Росію. Урім цього, американська система оборони не може завдати удару по російських ракетних військах стратегічного призначення, розташованих за сотні кілометрів на схід від передбачуваних місць розташування в Румунії й Болгарії. Мінімальна кількість пропонованих американських перехоплювачів не зможе значно зменшити жахливу силу російського стратегічного ядерного удару.
Рогозін також порушив питання про юридичні «надійні гарантії» від НАТО про неспрямованість ПРО на російські ракетні війська стратегічного призначення.
Проте сенатор Кайл зазначив, що Росія відмовляється надавати схожі юридичні гарантії, що її міжконтинентальні балістичні ракети не будуть спрямовані на Сполучені Штати. Зокрема, єдині цілі для сотень російських добре захищених і мобільних МБР знаходяться в Північній Америці. Решта знаходяться набагато ближче й можуть бути знищені балістичними ракетами середньої дальності, від яких США і СРСР відмовилися ще за часів Рейгана й Горбачова. Справжньою гарантією мирних цілей Росії могло б стати повне знищення МБР, але це нереалістично.
Окрім іншого, Рогозін запитав, щоб Москва й Вашингтон керували двома регіональними системами ПРО з повним доступом Росії до американської інформації раннього попередження й іншої важливої інформації, зокрема й щодо архітектури американської системи. «Те, що вони не можуть добути з допомогою шпигунства, вони хочуть дістати через угоду щодо ПРО», — заявив присутній на зустрічі чиновник. Росія також хоче, щоб США погодилися не знищувати ракети над російською територією.
Це неможлива вимога. Коли ракета вже в повітрі, США не повинні мати обмежень для перехоплення лише через те, що ракета летить над російською територією.
Головна думка: Москва намагається знайти способи обмежити протиракетну оборону США так само, як і за часів холодної війни.
Відсутність домовленості щодо іранської загрози особливо бентежить. Незважаючи на останню серію санкцій ООН, які були схвалені Росією, Іран збільшує роботу щодо центрифуг і стабільно прогресує у своїй роботі зі збагачення урану. На додаток до всього, Тегеран підтримує терористичні організації, зокрема й «Хізбалу» й «Аль-Каїду». Іранські ракети вже можуть досягти Європи, зокрема Москви, й, імовірно, зможуть досягти США до 2015 року. Незважаючи на зізнання Рогозіна в тому, що «існує зростаюча загроза на півдні [від Росії]», він відмовився зізнатися в тому, що Іран є її джерелом.
Минуло більш як два роки відтоді, коли Вашингтон запустив політику «перезавантаження». Куди вона спрямована, якщо взяти до уваги російську риторику й загрози?
Лише через кілька днів після висловлювання Путіна про «паразита» президент Обама назвав політику «перезавантаження» своїм «великим досягненням». Можливо, його надихнув той факт, що Росія випустила поштові марки на честь його 50-річного ювілею.
Ми вже були на цьому шляху. Сполучені Штати у 1970-х пробували політику оборони з Радянським Союзом, пік якої виразився в поцілунку президента Джиммі Картера та радянського лідера Леоніда Брежнєва на підписанні Договору ОСВ-ІІ у Відні. Тоді Радянський Союз віддячив США за «конструктивну» позицію вторгненням до Афганістану. Американські законодавці мають переосмислити «перезавантаження» й розробити стратегії, які б протистояли глобальному антиамериканському плану Росії, а не концентрувалися на ілюзорному «просуванні» в двосторонніх відносинах.
