Помічник президента Росії Сергій Ястржембський заявив, що Росія не потребує посередницьких послуг грузинського президента Едуарда Шеварднадзе для контактів із Асланом Масхадовим. Як відомо, грузинський лідер не висував миротворчої ініціативи. Він лише відгукнувся на прохання стати посередником, оприлюднене у грузинській пресі представником Масхадова для можливих контактів із Кремлем Ахмедом Закаєвим. І відгукнувся в тому розумінні, що виступає за будь-які консультації, які призведуть до вирішення проблеми. Однак, мовляв, для посередництва потрібно бажання не лише Масхадова, а й Кремля. Ніде правди діти — я був впевнений, що Кремль відмовиться від послуг колишнього міністра закордонних справ СРСР. Він і відмовився.
Російська реакція зрозуміла — Чечня є внутрішньою справою Росії, до чого тут президент Грузії? Однак, коли мова йшла про Абхазію, Москва наполягала на своєму посередництві, мотивуючи це російськими стратегічними інтересами, тим, що Тбілісі не може вирішити цю проблему самостійно, а Абхазія має кордон із Росією. Результати цього посередництва печально відомі — у Абхазії вже котрий рік існує встановлений, дякуючи російським військовим і бойовикам Шаміля Басаєва, сепаратистський режим Владислава Ардзінби, територія республіки знаходиться поза міжнародним правом і абсолютно незрозуміло, як вирішиться абхазька проблема. Однак днями я прочитав у російських ЗМІ повідомлення про зіткнення «чеченських і грузинських бойовиків» із «абхазькою армією». Якою-такою армією? Якщо б у грузинській пресі з’явилися б повідомлення про зіткнення «російських бойовиків» із «чеченською армією» в Гудермесі, в Москві, напевне, образилися б. А між тим яка все ж таки армія має діяти у самовиголошеній Абхазії?
В цьому проявляється дивний російський політичний стандарт, від якого варто вже відмовитись. Російська позиція базується виключно на інтересах, а не на легітимності. А між тим, якщо б ця легітимність перемогла, в Москві б усвідомили, що чеченська проблема не вирішується без абхазької або південноосетинської, що не може бути «добрих» і «поганих» сепаратистів і водночас — якщо є розуміння, що проблему Абхазії можна вирішувати тільки за допомогою політичних засобів і часу, тотожний підхід має бути розповсюджений і на Чечню. І якщо російські політики можуть посередничати в Абхазії, так грузинському президенту сам Бог велів бути посередником у Чечні, яка має кордон з його країною. І хто, як не Шеварднадзе, зацікавлений у стабільності цього кордону?
Із впевненістю можна сьогодні сказати одне: навіть якщо російське керівництво виявиться далекоглядним і почне шукати політичне вирішення чеченської проблеми, воно її не подолає, поки не виникне бажання вирішити всі кавказькі проблеми, заспокоїти всі «гарячі точки» неспокійного регіону... Так що насправді не варто відштовхувати Шеварднадзе.
