Франція посилалася на «моральний аспект» проблеми. З цим можна і варто сперечатися. Чотири роки тому не виникало жодних «моральних проблем», коли голосувалися рішення про бомбардування Югославії, які не вирішили жодної проблеми (хіба що Мілошевич врешті опинився під судом у Гаазі) і які не були схвалені ООН. Зараз, очевидно, йдеться про те, що ні Франція, ні Німеччина з різних причин не бажають псувати відносини з арабами і явно не бажають приймати в себе цілі потоки біженців, яких не уникнути в разі початку війни. Ці міркування ніяк не сприймаються у Вашингтоні, ніхто не бажає їх обговорювати. І це також зрозуміло: адміністрації Джорджа Буша невелика переможна військова кампанія життєво необхідна. У ці дні ніхто навіть не помітив, що таємничим ворогом людства номер один став уже не бен Ладен, а Саддам. Нікого не обходить, що якихось доказів того, що Саддам Хусейн дійсно загрожує світовій безпеці, ніким не надано. І те, що обурило Париж і Берлін, — очевидно, зовсім не моральний бік справи, але відверта безцеремонність, з якою Вашингтон намагається захистити інтереси своєї адміністрації, видаючи їх за інтереси глобальної безпеки.
Іще кілька років тому така ситуація була б неможливою з огляду на те, що Сполучені Штати сприймалися як рушійна сила НАТО. Сьогодні, коли немає жодної потреби в колишньому протистоянні двох таборів, виявилося, що механізм безумовного підпорядкування вже не спрацьовує, але інерція мислення і відчуття власної переваги іноді заважає тверезо оцінити реальність. У цій новій реальності — те, що Західна Європа іще більше вимагатиме рахуватися з думкою та інтересами її держав, які можуть не збiгатися з американським уявленням і на яких може вдало зіграти Москва. У цій новій реальності — також те, що справдi, криза НАТО зафіксувала нарешті кінець ери — і виявилося, що до нових умов не готові ні політики, ні військові. З’ясувалося, що Захід далеко не настільки єдиний, як це іще нещодавно уявлялося, а Європа, створена за американською моделлю, залишається виключно теорією. І це при тому, що ні Західна, ні — тим більше — Східна Європа насправді не мають жодного бажання сваритися із Сполученими Штатами. Отже, далі буде цікавіше.
