Саддам, розпочавши ще рік тому конфлікт навколо оонівських
інспекторів з американськими паспортами, вирішив тоді помірятися силами
із, здавалося б, світовою спільнотою, а насправді з давнім ворогом — США.
Для іракців він тепер — ще більший герой, для арабських сусідів — ще більший
авторитет, для переважної більшості країн світу — жертва американської
(а також і британської) агресивності. Певно саме тепер настає найкращий
момент, коли Хуссейн, лідер нещасної розбомбардованої країни, зможе говорити
про зняття санкцій та про створення умов для відбудови більш-менш нормального
життя свого народу. Клінтон же, використавши бомбардування для відтягнення
процедури імпічменту, завдав удару і по собі, і по своїх співвітчизниках.
Адже впевненість британського прем’єра Тоні Блера, що «атаки на іракського
диктатора зробили світ безпечнішим», у світі мало хто поділяє. Американці
ж у низці країн нині виглядають мало не монстрами, проти них можуть бути
вчинені терористичні акти. За повідомленням АП, фальшиві сигнали про закладені
бомби в приміщеннях, у яких перебували американці, звучали в Сінгапурі
та Брюсселі, а в Амстердамі 4 тисячі демонстрантів вийшли на мітинг протесту
біля консульства США. Отже, Саддам, хоча й сплатив життям своїх громадян,
проте може розраховувати на зміцнення особистих позицій та поліпшення ситуації
в країні. Клінтонові ж і трохи меншою мірою Блеру ще довго згадуватимуть
смерть мирних іракських громадян.
№245 21.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»
