Учора в Нью-Йорку розпочався Саміт тисячоліття за мир в Організації Об’єднаних Націй, на який прибуло більше тисячі лідерів основних світових і регіональних релігійних конфесій. Учорашній день на так званій зустрічі миру було названо Днем молитви. Організатори саміту, серед яких відомий медіа- магнат Тед Тернер, якому, між іншим, належать слова, що християнство «релігія для невдах», сподівалися, що проведення такої зустрічі сприятиме мирному вирішенню конфліктів на основі релігійних суперечок. Організатори переконували, що зустріч релігійних лідерів позаполітична, а це у свою чергу мало б лише позитивно відбитися на проведенні саміту.
Натомість нью-йоркська мирна зустріч, яка розпочалася вчора і триватиме до четверга, викликала цілий шквал обурення і критики серед світових лідерів. Про доцільність (а, швидше, про спроможність ООН вирішувати «позаполітично» і неупереджено світові проблеми) міг засвідчити хоч би той факт, що на саміт не з’явився ані 14-ий Далай-лама, один із найяскравіших світових релігійних лідерів і лауреат Нобелівської премії миру, ані Папа римський Іоанн Павло II. Організатори саміту вирішили не запрошувати главу буддистів через виникнення можливих суперечок із китайською делегацією. Свій офіційний протест з цього приводу висловив Держдепартамент США. Представники керівництва ООН між тим наголосили, що вони запрошували лідерів релігійних конфесій лише тих країн, які входять до цієї організації. Тибет, як відомо, з 1949 року підпав під суверенітет Китаю. Відповідно на саміт з’явилися представники лише тих китайських релігій, яким дала дозвіл на таку поїздку офіційна влада. До речі, лише китайська та в’єтнамська делегації обиралися урядами.
Лауреат Нобелівської премії миру південноафриканський єпископ Десмонд Туту, повідомляє Бі-Бі-Сі, розцінив рішення не запрошувати Далай-ламу як «таке, що не піддається роз’ясненню чи розумінню». Згодом ООН намагалася хоч якось поліпшити становище, запросивши тибетського духовного лідера на два завершальних дні саміту. Проте той відмовився від такого привілею... Далай-лама таким чином лишився нагоди відстояти права Тибету на культурну та релігійну автономію, а Організація Об’єднаних Націй дещо зіпсувала свою авторитетність.
