Близько п’ятисот чоловік загинуло внаслідок пожежі в одній із церков східноафриканської країни Уганди минулої п’ятницi. Слідчі поки що не з’ясували: загинули люди в результатi самоспалення чи молитовне приміщення було підпалено священиком, колишнім опозиціонером Джозефом Кібветере. Саме він і був засновником секти «Рух за відновлення десятьох Божих заповідей» в маленькому містечку Канунгу, яка прогнозувала кінець світу в цьому році. За попередніми даними, серед загиблих було одинадцятеро дітей. Кількість усіх жертв, як повідомляє угандійська поліція, навряд чи вдасться встановити. Згідно з офіційним реєстром, до членів секти належало 235 осіб. Проте місцеве населення стверджує, що ця цифра вдвічі більша. В історії людства, на жаль, це далеко не поодинокий випадок самопринесення в жертву релігійним ідеям. Скажімо, в 1978 році в Сполучених Штатах більше дев’ятисот сектантів отруїлися ціанідним розчином... Учора ж в Японії справляли роковини по 12 особах, які загинули внаслідок отруєння повітря в токійському метро релігійною сектою Аум Сінрікьо. Сектанти в такий спосіб хотіли здійснити на землі Страшний суд. Понад п’ять тисяч осіб тоді постраждало від небезпечних отруєнь. Кінець світу було влаштовано з «великою» метою — взяти всю владу над світом у руки Аум Сінрікьо.
Ще однією причиною трагедії було, за висновком суду, бажання керівництва Аум відволікти на певний час увагу поліції від низки скоєних сектою тяжких злочинів. Тільки після трагедії в метро почали активно діяти карні органи Японії. Лідерів на чолі з гуру Сьоко Асахара та 428 найбільш активних членів секти було заарештовано й звинувачено також в інших — на той час нерозкритих — вбивствах, у викраденні людей та вимаганні великих сум грошей, у комерційних махінаціях. А ще в організації масштабних наукових досліджень заради створення засобів масового знищення людей. Суд визначив громаду Аум Сінрікьо як «тоталітарну деструктивну секту».
Тоталітарні секти та й звичайні релігійні секти багато людей в Україні вважає чорною прикметою сьогодення. Дійсно, сатаністи, церква Муна, саєнтологи, храм Сонця, не згадуючи вже про Велике Біле Братство. Звідки всі вони взялися? Чому потягнуло людей, молодь у якісь нові екзотичні релігійні згромадження? Чому не вдовольнятися традиційними релігіями? Питання складне, однозначної простої відповіді на нього годі й шукати. Можна, однак, назвати кілька причин, що підштовхують певні суспільні групи чи осіб до вступу в секти. (Тут і далі під словом «секти» ми розуміємо виключно ті організації, які так чи інакше загрожують суспільному спокою, здоров’ю та власності громадян, тобто деструктивні, тоталітарні секти. Адже переважна більшість новітніх релігійних організацій є повністю лояльною до громадян та держави.)
Першим фактором назвемо надлишок вільного часу, який надали людині наука та техніка ХХ століття. Ще 100 років тому переважна більшість людей мала недостатньо часу навіть для нормального сну. Сьогодні «Чим себе зайняти?» — то важлива соціальна проблема. А секти, як правило, вміють зайняти кожного. Поважною причиною є й те, що сьогодні люди, особливо жителі великих міст, відчувають себе одинокими, повністю відчуженими від головних подій, якими живе суспільство в цілому, — ними ніхто не цікавиться, з ними не радяться, про них не знають. У сектах все навпаки, там кожен на обліку, кожен має своє місце й обов’язки. Не в останню чергу сприяло розквіту сект розчарування обивателя в традиційних релігіях, насамперед в православній церкві. Що легко пояснити, адже певна частина священнослужителів приділяє мало уваги своїм парафіянам, а на богослужіннях усі вони зазвичай є тільки пасивними присутніми. Ще однією причиною пожвавлення сектантства є розквіт сучасних комунікацій. Сьогодні кожна секта, про яку в недалекому минулому могли чути хіба що найближчі сусіди, може вести агітацію (з ілюстраціями, літературою, адресами) в межах всього світу — через Інтернет, телебачення.
Принагідно згадаємо ще один цікавий суспільний феномен — систему забобонів, що створилася навколо новітніх релігійних організацій. Приміром, забобон- 1 твердить, що секти, і зокрема небезпечні секти, є ознакою виключно сучасності. Це далеко не так, бо насправді релігійна творчість людства ніколи не припинялася, хоча її інтенсивність, можна сказати, постійно пульсує — то спадає, то зростає. Забобон- 2 — то впевненість багатьох людей, що «всі ці секти» занесені до нас із Заходу. Почнемо з того, що Велике Біле Братство — то суто «українська», доморощена релігійна громада. Щодо історії, то достатньо згадати хоча б «єресь жидівствуючих» у Московському князівстві ХV століття (це були «пращури» Свідків Ієгови) або цілу низку сект у Російській імперії наступних століть: хлистів, скопців, духоборів, молокан та ін. Можна ще додати толстовців, які поклонялися своєму «гуру» — великому Леву Миколайовичу. Молитовні зібрання («радіння») деяких з цих сект аж ніяк не можна порівняти з богослужіннями сучасних харизматичних лідерів. Хлисти, наприклад, доводили себе до стану «свального греха»; а сектанти-скопці в молитовнім екстазі завдавали непоправної шкоди своєму тілу. Ще один сучасний секта-забобон — на совісті ЗМІ: у вічній погоні за сенсаціями, намагаючись вразити та залякати свого читача чи глядача, журналісти постійно перебільшують як чисельність, так і небезпеку сект. Скажімо, сьогодні в Україні прихильники нетрадиційних релігій становлять 1—2% від усіх віруючих, а серед них лише мала частка — члени деструктивних тоталітарних сект. Досі в нашій країні не зареєстровано жодної загиблої від рук сектантів людини. Повернемося, однак, до злочину в токійському метро п’ять років тому. Суд над злочинцями триває й неспішно викриває нові подробиці, нових учасників. Тим часом у Японії та деяких інших країнах зростає тривога, відчуття того, що секта жива, що вона відроджує свою злочинно-комерційно-наукову потугу. Не є винятком також Україна, де поширюються чутки про якийсь глибоко законспірований осередок японської секти («монастир») в Сімферополі, а також в інших містах (Київ, Харків). Загалом діє, начебто, кілька десятків «вірних» Аум, скутих залізною дисципліною людей, що порвали всі приватні стосунки зі світом заради «великої справи». Про це, зокрема, повідомила російська агенція ИТАР-ТАСС. 28 січня 2000 року це твердження категорично заперечила Рада Безпеки України. В спеціальній заяві РБУ твердиться, що сьогодні на території країни перебувають тільки нечисленні поодинокі прихильники вчення Аум Сінрікьо, які не загрожують миру й спокою суспільства, не поширюють вчення секти, не вербують нових членів. Владні структури країни, сказано в заяві, не допускають антисоціальної спрямованості в діяльності будь-яких релігійних організацій.
Коли закінчиться судовий процес — важко сказати, бо японські суди звикли не поспішати з вироками, особливо коли йдеться про смертну кару. Наприкінці минулого року безпосереднього керівника замаху в метро було, зрештою, засуджено до смертної кари. «Його Святість, Дух істини, Преподобний гуру» Сьоко Асахара отримає свій смертний вирок, скоріше за все, ще через кілька років.
Секта, однак, вціліла. Річ у тім, що японський уряд, попри весь жах вчинених керівництвом Аум Сінрікьо злочинів, не заборонив її діяльність, хоча скасував статус юридичної особи, статус релігійної організації, а також позбавив секту податкових пільг. Порушити ж закон країни про свободу громадських об’єднань японська влада не наважилася навіть у подібному екстремальному випадку.
У розквіті своєї діяльності секта Аум мала в Японії 10 тисяч послідовників, а також тисячі адептів за кордоном, головним чином в Росії та Німеччині. Зараз, за повідомленням CNN, в Японії налічують близько 500 сектантів та ще кілька сотень тих, хто вважає себе віруючими, але ще не зробили останнього рішучого кроку — не відмовилися на користь секти від всієї своєї власності — рахунків у банках, домів, квартир, дорогоцінностей тощо. «Щоб очистити душу від скверни». Члени секти постійно заявляють у ЗМІ, в Інтернеті, що вони — прості комерсанти, спокійні безпечні громадяни. Втім, щоб не дратувати громадськість, духовне керівництво вирішило змінити найближчим часом назву секти.
Сьогодні секта, за багатьма ознаками, дiйсно відновлює свій статус як «духовний», так і комерційний. Однією з причин пожвавлення є те, що з тюрми вийшов Фуміхіро Дзьою — один із кращих учнів і друзів гуру Асахари, відома харизматична особистість. Кілька років ув’язнення він отримав не у зв’язку зі справою токійського метро, а за комерційні «помилки». Тож комерційні структури секти розбудовуються: розгортається торгівля комп’ютерами, компактдисками, створюється мережа комерційних навчальних центрів. Як повідомляє «The Detroit News», минулого року сектанти заробили майже $60 млн. — вдвічі більше, ніж попереднього року. Прибутки, як правило, вкладаються в нерухомість. Бо, за словами ув’язненого Асахари, «нам потрібні місця, де збиратися, де молитися».
Активність секти сприймається, однак, негативно тими японськими громадами, на території яких сектанти купують нерухомість. Наприклад, наприкінці минулого року комерсанти Аум Сінрікьо придбали в селі Кітамімакі, неподалік від Токіо, великий двоповерховий будинок із садом та гаражем на кілька машин, і обнесли маєтність високим сталевим забором. Жителі села встановили навколо маєтності ще одну «огорожу» — постійний живий кордон вартових, які погрожують не впустити в новий дім жодного члена секти.
Секта Аум Сінрікьо збереглася не тільки в Японії. Японський тижневик «Сюкен» повідомляє, що, попри офіційну заборону, вона досить комфортно почувається в Росії. Журналіст тижневика провів власне розслідування й звертає увагу на те, що російське відділення секти, фактично нелегальне, продовжує займатися комерцією, підтримуваною капіталом з Японії. Це робиться через численні приватні підприємства, переоформлені на начебто нейтральних осіб. Їхній головний бізнес — торгівля нерухомістю. Не варто забувати, що ще 5 років тому секта мала в Москві підтримку дуже високих чиновників і займалася неабиякою комерційною діяльністю.
Накопичені капітали йдуть на збереження та розширення мережі осередків секти в Росії та в інших країнах СНГ. Недалеко від Москви члени секти збудували власний «хутір» «Білий лотос» — «для зібрань і молитов». Ще одна «духовна» база зафіксована в Калузі. Систематично працює російськомовний сайт в Інтернеті. Його автори похваляються тим, що після заборони 18 березня 1995 року діяльність російського відділення Аум Сінрікьо не тільки відновилася, а й розширилася. Зазначимо, що, попри цей комерційний бум, секта досі не сплатила своїм обманутим російським жертвам компенсації за втрати, як це було передбачено судовою постановою. Як у Японії, так і за кордоном вцілілі члени Аум Сінрікьо продовжують обожнювати «Великого гуру» Сіоко Асахару. Предметом поклоніння, святими місцями стали навіть в’язниця, де перебуває гуру, та приміщення судових засідань. Сам гуру не перестає пророчити черговий Страшний суд — останньою й остаточною датою призначено 2 чи 3 вересня 2000 року. (До речі, наше Велике Біле Братство обіцяє покінчити зі «світом цим» 17 лютого 2001 року.) Як це завжди буває, спасіння обіцяно тільки вірним членам секти. Зі свого боку, нервова японська поліція повідомляє, що секта знову готується «допомогти» Армагеддону за допомогою новітньої могутньої зброї. Тим часом на лекції й семінари, які активно провадять вчені сектанти, ходить чимало молоді — ідея близького кінця світу хвилює нудьгуючі незайняті душі.
