Нервозність. Саме так характеризувалася поведінка югославської влади напередодні виборів. Перед початком голосування з Югославії було вислано 20 закордонних журналістів — наче під час війни. Мілошевич на одному з останніх передвиборних мітингів заклеймив опозицію як «зрадників», «пацюків» і «гієн». Армія побрязкувала зброєю, посилаючися на можливі провокації з-за кордону. Тим часом американський авіаносець про всяк випадок увійшов у Адріатику.
Серби проголосували. Різні дані свідчать, що в голосуванні брали участь близько 75 відсотків зареєстрованих виборців. Про те, як вони голосували, різні дані свідчать по-різному. Демократична опозиція Сербії заявляє, що за отриманими даними її кандидат Воїслав Коштуніца переміг уже в першому турі, набравши 53 відсотки голосів. Позицію влади озвучив представник фактично правлячої Соціалістичної партії Нікола Шаїнович: Мілошевич не переміг у першому турі, але випереджає Коштуніцу з рахунком 44 відсотки проти 41-го. Дані штабу Радикальної партії, близької до влади, були, як не дивно, близькими до даних опозиції.
Всі коментарі навколо югославських подій закінчувалися вчора однією тезою: Мілошевич зробить усе, щоб владу не віддавати нікому. Бо диктатори не йдуть з арени після поразки на виборах.
Мілошевича міжнародний трибунал оголосив у розшук за звинуваченням у військових злочинах проти мирного населення. Дарма, що Коштуніца вже заявляв, що в разі його перемоги серби самі розберуться з Мілошевичем без участі Заходу. Якщо він дійсно стане президентом країни, що вже фактично розпалася (Чорногорія дедалі більше стає номінальним членом федерації), він буде змушений виводити її з міжнародної ізоляції, а відтак — відповідати на вимоги Заходу. Або ж продовжувати в цьому політику Мілошевича, при тому що ресурси країни за роки ізоляції вже, здається, вичерпано. Досі Коштуніца виявляв себе як поміркований націонал-демократ — проте це було під час правління Мілошевича. А обставини можуть дуже швидко змінитися. Поки що очевидно, що як мінімум третина сербського суспільства бажає перемін. І голосує проти. Очевидно, що нинішній владі доведеться з цим рахуватися. Досі Мілошевич ще не воював з власним народом, при тому що всі попередні війни він програв. Якщо «Слобо» залишається при владі — прощай, стабільність. Якщо ні — невідомість.
Свою частку в те, що в Югославії створилася настільки непроста ситуація, вніс свого часу Захід, і передусім США — адже ще кілька років тому президент Мілошевич називався ключовою фігурою для балканської і європейської стабільності, з ним проводилися переговори, він підписував угоди.
