Картина сьогоднішньої Сербії складається з натовпів демонстрантів у містах, страйкуючих підприємств (поки що окремих), заблокованих тягачами шосе і перерізаного залізничного сполучення з Чорногорією. Серби відгукнулися на заклики Демократичної опозиції Сербії провести масові акції протесту, вимагаючи від влади визнання того, що нинішній президент Слободан Мілошевич програв у першому турі виборів опозиційному кандидатові Воїславу Коштуніці. Влада зреагувала по- своєму. Зокрема, белградська прокуратура заявила про порушення кримінальних справ проти організаторів страйків. Державне телебачення передає заяви влади, яка попереджає, що не потерпить подальшого подібного розвитку подій. Після виборів, схоже, визначилося дві різні Сербії, кожна з яких існує у власній системі координат.
Вже відбулося перше, дуже м’яке втручання збройних сил: начальник генерального штабу генерал Павкович безуспішно намагався умовити повернутися до роботи сім з половиною тисяч страйкуючих гірників у Колубарі. Сербські спостерігачі припускають, що армію, яка поки що намагалася поводити себе стримано, спробують використати проти власного народу й по-справжньому. Що буде в такому разі далі — невідомо. Поліція теж в більшості випадків поводила себе нейтрально. Але з кожним днем стає очевидним, що режим добровільно здаватися не збирається.
Мілошевич, до речі, так і не відповів на запрошення приїхати до Москви разом з Коштуніцею. На Росію, таким чином, він ставки вже не робить.
Бажання Мілошевича зберегти владу може бути реалізоване різними шляхами. Обранням головою парламенту — чи прем’єр-міністром. Чи оголошенням надзвичайного стану з забороною будь-якої політичної діяльності опонентів. Все залежатиме від того, що для нього дорожче. І як себе в цій ситуації поведе військове керівництво.
