В Югославії традиційного «мертвого сезону» немає. До загальних виборів залишається рівно місяць, розпочався процес збирання підписів на підтримку чотирьох висунутих кандидатів у президенти. «Сербія хоче змін», пишуть опозиційні газети — між тим, сама опозиція вже, здається, остаточно розколена на щонайменше два табори. Вже ніхто з опозиціонерів не заявляє про відмову брати участь у нечесних виборах, як це було раніше — очевидно, всім хочеться тільки перемоги.
Слободан Мілошевич, нинішній глава держави і найвірогідніший кандидат на перемогу на виборах, у неділю відсвяткував день народження. Дехто з югославських аналітиків припускає, що в якості подарунку він прийме тільки перемогу на виборах, а задля цього може бути сфальсифіковано до 500 тисяч голосів виборців (населення Сербії зараз оцінюється трохи більше за 8 млн. чоловік). З одного боку, «Слобо» вітає армія, його головна опора. З іншого — опозиція, яка нагадує про спорожнілі кишені та втрачені надії під час його керування спочатку федеративною, а потім — союзною (з Чорногорією) Югославією. Ця зменшена Югославія теж, схоже, розпадається — президент Чорногорії Міло Джуканович вже виразно натякнув, що взяв курс на вихід з єдиної з Сербією держави й боїться зараз лише провокацій, які може організувати режим Мілошевича. Вітають Мілошевича й голландці — поступило повідомлення, що Гаага розмірковує над припиненням дипломатичних відносин з Белградом.
До виборів усі готуються кожний по-своєму. США збираються відкрити в Угорщині центр допомоги сербській опозиції, що в Белграді відразу охрестили «дарами данайців», тобто, троянським конем. Один з опозиційних кандидатів на пост президента Воїслав Коштуніца заявив, що таким чином Вашингтон знову допомагає Мілошевичу. Мабуть, з боку адміністрації Клінтона це дійсно був не найбільш вдалий хід, який свідчить або про нерозуміння за океаном балканських процесів, або ж про негласне бажання залишити при владі нинішній белградський режим.
За місяць до виборів немає жодної домовленості про узгодженість дій на виборах між основними партіями, які декларують бажання змін у керівництві країни — наприклад, лідер Сербського руху оновлення Вук Драшкович вважає, що він не може голосувати «за чужі списки та програми», пропоновані об’єднаною опозицією. Аналітики вважають, що якби волевиявлення дійсно було б чесним, серби б голосували в першу чергу проти Мілошевича, але не за опозиційних вождів. Але в чесності виборчих процедур надто багато сумнівів. «Опозиція програла вибори ще до їхнього початку», — вважає владика Артеміє, член сербської ради в Косово.
