Днями між Єреваном і Баку виникло чергове вогнище напруженості. Цього разу приводом для цього стала ситуація довкола видачі Угорщиною і миттєвого помилування на батьківщині азербайджанського офіцера Раміля Сафарова, що вбив сокирою 2004 року вірменського офіцера. Нагадаємо, що Сафаров відбував довічний термін ув’язнення в Угорщині за це вбивство. Його екстрадували до Азербайджану в рамках підписаної як з Будапештом, так і Баку Конвенції, яка дозволяє ув’язненим відбувати термін покарання у себе на батьківщині. Проте відразу після прибуття Сафарова до Азербайджану він несподівано був помилуваний президентом країни Ільхамом Алієвим. Як повідомляють азербайджанські агентства, Сафаров повернувся на службу в збройних силах і йому присвоєно звання майора.
Рішення Баку про помилування Сафарова викликало обурення у Вірменії. Президент Вірменії Серж Сарксян офіційно оголосив про розрив дипломатичних відносин з Угорщиною, зазначивши, що Будапешт «зробив серйозну помилку», екстрадувавши Сафарова на батьківщину. А з Баку Єреван і так не підтримує дипломатичних відносин. Заступник міністра закордонних справ Угорщини заявив послу Азербайджану, що Будапешт «вважає неприйнятним і засуджує помилування Раміля Сафарова». Тим часом представник Ради національної безпеки США Томмі Вітор заявив в п’ятницю, що помилування злочинця може посилити напруженість у регіоні. За його словами, Вашингтон вже довів свої побоювання із цього приводу до відома азербайджанської влади. Крім того, Сполучені Штати хочуть отримати від Угорщини пояснення, чому та вирішила передати Азербайджану в’язня.
Тим часом власті Азербайджану заявили, що вони діяли згідно із законом. Представник адміністрації президента Азербайджану Фуад Алескеров заявив, що «Раміль Сафаров був помилуваний відповідно до Конституції і законодавства Азербайджану з урахуванням положень Конвенції про передачу засуджених осіб».
«День» звернувся до азербайджанського і вірменського експертів з проханням прокоментувати ситуацію і дати прогноз подальшого розвитку відносин між Баку і Єреваном.
КОМЕНТАРІ
«ПРОДОВЖУВАТИМЕТЬСЯ ПОСИЛЮВАННЯ РИТОРИКИ, АЛЕ СПРАВА НЕ ДІЙДЕ ДО ВІДНОВЛЕННЯ ВІЙСЬКОВИХ ДІЙ»
Фарід КАХРАМАНОВ, незалежний журналіст, Баку:
— Продовжуватиметься посилювання риторики, але справа не дійде до відновлення військових дій. Міжнародні посередники не допустять до цього. У неділю в Парижі була зустріч співголів Мінської групи ОБСЄ (послами США, Росії і Франції, від імені ЄС, які в цьому форматі з 1992 року займаються карабаським урегулюванням — Ред.) з главою МЗС Вірменії, а сьогодні до Парижа теж вилетів глава МЗС Азербайджану. Я сподіваюся, що міжнародні посередники і світові центри сили зроблять все можливе, щоб справа не дійшла до військових дій, до ескалації напруженості на фронтах.
— Напевно, все ж таки треба було враховувати, що це викличе обурення у Вірменії?
— Багато хто з людей і навіть керівники Вірменії під час активної фази карабахських бойових дій брали участь у злочинах проти мирних громадян Азербайджану 1992 року. З цієї нагоди у нас порушено кримінальну справу і там фігурують імена високопосадовців Вірменії, аж до міністра оборони, який безпосередньо брав участь у військових діях. Щодо передачі азербайджанського офіцера, то все це було врегульовано на основі Європейської конвенції.
— Кажуть, що все-таки були закриті домовленості між Будапештом і Баку, і угорське керівництво знало, що офіцера помилують, а як винагороду за його видачу азербайджанський уряд викупить державні акції Угорщини на два млрд. доларів...
— Це все повідомлення і поки що офіційно такі домовленості не підтверджуються. Вони не можуть мати відношення до цієї операції, тому що Азербайджан зараз активно займається інвестиційною діяльністю в колишніх соціалістичних республіках, які нині відчувають фінансові труднощі. Йдеться також і про Сербію, Хорватію, Чорногорію.
— Деякі експерти вважають, що чергове загострення відносин між Баку і Єреваном — на користь Москві, яка намагається втягнути Вірменію в Євразійський союз...
— Не думаю, що в Росії особливий такий задум в цій історії. Адже Вірменія і так залежна від Росії. Навряд чи Москві потрібні якісь додаткові важелі.
— Але ця історія навряд чи сприятиме вирішенню конфлікту довкола Нагірного Карабаху?
— Дійсно це так. І можна чекати, що в обох суспільствах зростатиме конфронтація. Але з іншого боку історія з видачею азербайджанського офіцера може бути імпульсом до розуміння всіх, що ця невизначеність у врегулюванні, підтримка конфлікту в «замороженому» стані — небезпечні. Що будь-який подібний крок або колізія можуть призвести до загострення ситуації. І доти, доки територія Азербайджану перебуває під окупацією — завжди буде загроза відновлення війни. Треба вирішувати це питання. І Мадридські принципи, запропоновані Мінською групою ОБСЄ, передбачають те, що має розпочатись виведення військ з територій довкола Нагірного Карабаху і до остаточного врегулювання визнати за Нагірним Карабахом тимчасовий статус. Це могло б, на думку посередників, зрушити питання, але Вірменія досі не хоче йти на такий варіант.
— Президент Вірменії Серж Саргсян заявив, що його країна не хоче війни, але готова воювати і перемогти. Чи готовий Азербайджан воювати, аби звільнити названі вище території?
— Такі заяви звучать не вперше. Враховуючи те, що частина території країни перебуває під окупацією, Азербайджан посилює свій потенціал. В той самий час керівництво Азербайджану неодноразово підкреслювало, що мирні засоби ще не вичерпані. До того ж зараз у порівнянні з 1992 роком військовий баланс у регіоні змінився на користь Азербайджану. Завдяки великим надходженням від нафтових операцій, країна може більше виділяти на оборону. З іншого боку, звичайно, військова риторика присутня, але Азербайджан до кінця використовуватиме мирні засоби для врегулювання проблеми.
«...ВІРОГІДНІСТЬ ТОГО, ЩО НАЙБЛИЖЧИМИ МІСЯЦЯМИ ВИБУХНЕ ВІЙНА, ДУЖЕ МАЛА»
Еміль ДАНЕЛЯН, аналітик, журналіст, Єреван:
— Тут мало хто вірить, що в Угорщині не знали, що азербайджанського офіцера звільнять. У нас домінує точка зору, що тут відіграли свою роль гроші. За декілька днів до його видачі були повідомлення про те, що Азербайджан планує купити угорські облігації на суму мало не 2 млрд. доларів. Прем’єр-міністр Угорщини був у Баку 2 місяці тому. Самі азербайджанські офіційні особи зазначають, що такої домовленості було досягнуто. Я не думаю, що угорська сторона дійсно була впевнена, що його не відпустять.
— І які це може мати наслідки для двосторонніх відносин, вирішення карабахського конфлікту?
— Звільнення азербайджанського офіцера негативно позначиться на переговорному процесі в рамках Мінської групи ОБСЄ. Шанси на якісь переміщення і так там були невеликі, а тепер стануть ще меншими в результаті цих подій.
Це може також негативно позначитися на стосунках Вірменії з ЄС, зокрема в рамках «Східного партнерства». Поки жодної реакції з боку Брюсселю, з боку великих країн ЄС ще не було. Є побоювання, що Вірменія може заморозити свою участь в процесах, які передбачає «Східне партнерство». Зокрема йдеться про підготовку угоди про Асоціацію, де спостерігався великий прогрес на переговорах відносно угоди про зону вільної торгівлі, спрощення візового режиму. Уряд досить активно працював у цьому напрямі й був явно зацікавлений у прискоренні цього процесу. І це притому, що з боку Росії в останні місяці здійснювався достатньо серйозний тиск на Вірменію щодо питання входження до Євразійського союзу, який хоче створити Володимир Путін. І хоча Вірменія була в делікатному положенні, проте влада якось примудрялася продовжувати європейський напрям.
І якщо вірменський уряд залишиться невдоволеним реакцією Європи, то може згорнути цей напрям і повністю переорієнтовуватися на Росію і навіть сусідній Іран. Зараз існує великий тиск громадської думки на уряд, який має щось зробити. Якщо не буде відповідної реакції з боку Європи, це може мати серйозні геополітичні наслідки.
— А що ви чекаєте від Росії, яка доки не робила заяв з приводу цієї історії?
— Тут теж багато коментаторів ставлять собі питання, чому Росія мовчить і не реагує. У неї теж є своя геополітична гра та свої інтереси. Поки не буде якоїсь реакції від Європи, чекати чогось від Росії — наївно. І тут мало хто чекає від уряду Путіна моральної підтримки або чисто етичної позиції. Набагато більші сподівання тут покладають на Європу, яка часто говорить про гуманні цінності, права людини. У нас існує припущення, що Росія має бути задоволена тим, як розвивається ситуація. Оскільки тут з’являється можливість цілковито переорієнтовувати Вірменію на Росію. І без цього існували досить сильні зв’язки між Вірменією та Росією: військові, економічні, але останніми роками все більше ми бачили, що уряд намагався диференціювати підходи на міжнародній арені, працювати на західному напрямі, розвивати співпрацю з НАТО, ЄС. А зараз все це може змінитися.
— Чи не означають слова вашого президента, що оголосив, що його країна не хоче війни, але готова воювати та перемогти, про готовність почати війну з Азербайджаном?
— Звичайно, Вірменія не почне війни. Напруга на фронті може зрости. Перестрілки й без цього були. Люди гинули. Можливо, частота таких інцидентів зросте, але вірогідність того, що найближчими місяцями вибухне війна, дуже мала. Але загальна атмосфера стане набагато напруженішою.
