Україні дуже складно побудувати здорову демократію, але політичне життя протікає набагато жвавіше, аніж це здавалося можливим до помаранчевої революції.
Вибір, який мають зробити українські виборці в найближчу неділю, їх явно не надихає. Що й зрозуміло: за три роки, що минули після помаранчевої революції, вони лише й чули від своїх керівників політичні склоки, обмін звинуваченнями в корупції та загальну неспроможність сформувати стабільний уряд.
Якщо вірити результатам опитувань, то внаслідок майбутніх виборів ніяких вирішальних змін не станеться: на чолі найбільших політичних блоків, як і раніше, залишаться Президент Віктор Ющенко, прем’єр-міністр Віктор Янукович і лідер опозиції Юлія Тимошенко. У жодного з цих блоків не буде більшості. Значить, усі троє й надалі запекло лаятимуться й не менш запекло торгуватимуться між собою.
Окрім того, сьогодні в руках олігархів українського бізнесу виявилося навіть більше влади, ніж за колишнього авторитарного президента Леоніда Кучми. Маєтність найбагатшого з них, Ріната Ахметова, оцінюється в понад 15 мільярдів доларів. Для порівняння: це трохи менше, аніж у найбагатшої людини Росії Романа Абрамовича з його 19 мільярдами, але українська економіка при цьому вп’ятеро менша за російську, і жоден бізнесмен світу не має такого впливу в себе в країні, як Ахметов на Україні. Навіть якби він тримав руки вдалині від політики, все одно неминуче він мав би серйозний політичний вплив. А він ще й депутат Верховної Ради й активний прихильник керованої Януковичем Партії регіонів.
За такої концентрації влади в руках однієї людини Україні дуже складно побудувати здорову демократію. Тому й недивно, що ніяких ілюзій з цього приводу у виборців уже не залишилося.
А проте, політичне життя в Україні протікає набагато жвавіше, аніж здавалося можливим до помаранчевої революції. Під час виборів на місцях сторони напевно встигнуть не раз і не два звинуватити одна одну в різноманітних маніпуляціях, але загальнонаціональний обман виборців вже канув у Лету. ЗМІ володіють дуже великим ступенем свободи, і між партіями розгорнулася, як не крути, реальна політична конкуренція.
Економічна картина, як і раніше, спотворена величезною нерівністю, проте сьогодні економіка зростає, як не зростала ніколи раніше. Простим українцям, як і раніше, доступно далеко не все, але за весь час із моменту отримання незалежності їм було доступно ще менше. Росія, як і раніше, підтримує проросійських політиків, але, на щастя, сьогодні на відміну від скандальної кампанії Януковича 2004 року, не відіграє на українських виборах центральної ролі.
Що стосується Заходу, то він також уже не страждає огульним вихвалянням Ющенка, і більш помірно підтримує політиків, які виступають із програмами, орієнтованими в бік Європейського Союзу. Так що у неділю голоси українців будуть у дуже великій мірі чисті від прямого іноземного впливу.
Виборці повинні всіляко посувати лідерів своїх партій до того, щоб Україна з можливо більшою рішучістю домагалася вступу до ЄС. І лідери держави повинні провадити політику, пов’язану з майбутнім вступом до Європейського Союзу — домагатися підтримки бізнесу за політично прийнятну ціну.
