Як відомо, кожна революція має свій початок і свій кінець. Схоже, кінця, причому успішного, добігла й лівійська революція, що почалася 15 лютого цього року й поступово перетворилася на виснажливу громадянську війну повстанців з режимом полковника Каддафі, котрий правив країною понад 40 років. Позавчора вночі лівійські повстанці зайняли столицю. Зараз майже весь Триполі під їхнім контролем. Як стало відомо, уряд лівійських повстанців планує вже зараз переїхати з Бенгазі до Триполі.
У руках опозиціонерів знаходяться двоє синів Каддафі. Сейф-аль-Іслам Каддафі заарештований і постане перед Міжнародним кримінальним судом. Його брат, Мохаммед Каддафі, перебуває під домашнім арештом. Доля самого полковника Каддафі поки невідома. Характерно, що, всупереч закликам лівійського лідера стояти до останнього, його прибічники не чинили серйозного опору військам опозиції, коли вони входили до міста.
На центральній Зеленій площі, яку перейменували на Площу мучеників, зібралися тисячі противників полковника Муаммара Каддафі, передає Аль-Джазіра. Вони спалюють символи режиму Джамахірії, топчуть портрети лівійського лідера та стріляють у повітря. У Триполі вперше за останні місяці почав працювати інтернет; крім того, один з міських операторів мобільного зв’язку перерахував приблизно по 30 доларів на рахунки всіх своїх абонентів. Як повідомляє Бі-Бі-Сі, в Триполі імами співають з мінаретів старий гімн Лівії, який полковник Каддафі заборонив, прийшовши до влади. Тисячі жителів Бенгазі, східної столиці лівійської опозиції, провели ніч в урочистостях на вулицях міста.
Реакція світової громадськості на події в Лівії була миттєвою. Президент США Барак Обама зробив таку заяву: «Триполі виходить з-під влади тирана. Режим Каддафі, судячи з усього, ось-ось буде знищено. Є простий спосіб припинити кровопролиття: Муаммар Каддафі має визнати, що час його правління добіг кінця; що він більше не контролює Лівію. Він має назавжди відійти від влади. Тимчасова національна рада зараз має проявити лідерські якості й пошану до жителів Лівії. Необхідно уникати жертв серед мирного населення, захищати інститути влади, добиватися такого переходу до демократії, від якого виграють усі жителі Лівії. Майбутнє Лівії в руках самих лівійців».
Тим часом, генсек НАТО Андерс фог Расмуссен у своїй заяві зазначив: «Режим Каддафі зазнав краху. Чим швидше Каддафі усвідомить, що він не може виграти битву проти власного народу, тим краще, бо лівійський народ зможе уникнути подальшого кровопролиття й страждань». Також Расмуссен закликав сили, вірні Каддафі, скласти зброю. «Світ спостерігає за ними. Вони мають можливість зблизитися з народом Лівії та обрати правильний історичний шлях. Зараз настав час для створення нової Лівії, держави, що базується на свободі, а не на страху, на демократії, а не на диктатурі, на волі всіх, а не на примхах декількох», — цитує Reuters слова генсека Альянсу.
Євросоюз також закликав главу лівійської Джамахірії полковника Муаммара Каддафі невідкладно покинути свою посаду. Офіційний Брюссель також закликав бунтівників, які увійшли до столиці країни та ведуть бої з лояльними військами Каддафі, діяти відповідально й захищати мирне населення. Представник Євросоюзу оголосив також про початок консультацій щодо формування системи влади в Лівії після того, як Каддафі піде зі своєї посади, передає Reuters.
Чи справді революція в Лівії остаточно перемогла? Як будуть розвиватися події в цій країні після завершення громадянської війни й перемоги повстанців? Про це «Дню» розповів Ігор СЕМИВОЛОС, виконавчий директор Центру близькосхідних досліджень, Київ.
— Я думаю, що тут не може бути двох думок. Справді, цей етап громадянської війни закінчився. Революція відбулася раніше, а потім до неї долучилася громадянська війна. Сьогодні можна говорити, що гарячий етап — активна фаза — громадянської війни закінчується. Але, за великим рахунком, усе лише починається. Якщо брати Бенгазі, то цій східній столиці Лівії вдалося певним чином навести порядок, і сьогодні можна з упевненістю говорити, що це доволі безпечне для проживання місце. Хоча там також є ексцеси. А натомість, коли йдеться про Триполі, треба розуміти, що там усе лише починається. І події в уже післяреволюційній, об’єднаній Лівії залежатимуть від того, як будуть досягати консенсус або компроміси, зокрема, з тими групами, племенами, які до останнього підтримували Муамара Каддафі. Принаймні найближчим часом будуть ексцеси. Не думаю, що ситуація буде простою. Очевидно, що всі розраховують на те, що насильство буде спадати.
— Деякі експерти заявляють, що розвиток подій у Лівії залежатиме від того, хто стоїть за революціями в Північній Африці. Що ви скажете на це?
— Я не є прихильником теорії змови. Тут же ідеться про соціальний рух. А такий рух має свій початок і кінець, свої рушійні сили, бачення майбутнього, своїх лідерів. Якісь люди організовують цей процес, і тому це не може бути змова, організація якоїсь невеличкої групи людей. Це зміна соціальних, політичних та інших орієнтирів, це доволі потужна суспільна трансформація, яка відбувається в Північній Африці, на Близькому Сході. Можна, звісно, серед усієї цієї трансформації віднайти елементи теорії змови, але все-таки треба розуміти, що це об’єктивний історичний процес.
— Зважаючи на те, що в Бенгазі Перехідна національна рада навела лад, там є певна форма урядування, чи можна прогнозувати, як буде побудована Лівія, як вона буде розвиватися?
— Справді, можна спрогнозувати декілька можливих сценаріїв розвитку подій у Лівії. По-перше, із суспільно-політичного погляду і в публічній політиці уряд повстанців буде дотримуватися проголошених ним самим ідей і нещодавно ухваленої програми про трансформацію Лівії в демократичну державу. Тому я думаю, що ця програма залишатиметься базовою. Ясно, що життя вноситиме свої корективи. Багато залежатиме від того, наскільки довго триватиме опір і чи не виникне спокуса перекласти на інших труднощі на шляху трансформації суспільства. Зрозуміло, що сьогодні всі об’єдналися довкола однієї мети — усунути від влади полковника Каддафі. А після втрати спільного ворога розбіжності, які неминуче є серед такого великого соціального руху, можуть стати домінантними і можуть призвести до розколу всередині самого повстанського руху. Є багато різних нюансів, які можуть вплинути на хід подій. Очевидно, що наявність досить великої подушки безпеки, як нафта й газ, дозволить до певної міри зменшити цей болісний перехід від диктатури до елементів демократії, більш конкурентного суспільства. Але тут треба розуміти, що проблема полягає не лише в тому, скільки грошей є в уряду й керівного класу, а як люди сприймають світ. Через це виникає багато питань. Чи готові люди до конкурентного суспільства, чи будуть вони діяти в попередній парадигмі, чи Лівія зробить крок від авторитаризму до відкритого суспільства, чи все-таки залишиться із авторитарним керівництвом? Оскільки Лівія пройшла через гарячу стадію громадянської війни, то авторитарні методи керівництва будуть домінувати в майбутній політиці. І якщо демократичні трансформації й будуть відбуватися, то це буде дуже поступово. На цьому шляху можливі відкочування та складнощі.
— А як може вплинути перемога революції в Лівії, завершення громадянської війни на ситуацію в регіоні та світі?
— Поки що реакція на останні події в Лівії є доволі спонтанною, зокрема падіння ціни на нафту. Принаймні найближчим часом навряд чи новий лівійський уряд відновить постачання нафти. Але сам цей факт позитивний, зокрема для України. Для демократичного світу перемога опозиції в Лівії дуже важлива. Очевидно, що лівійський випадок великою мірою загальмував розвиток революційних процесів в інших країнах Близького Сходу. Адже невизначеність лівійської ситуації давала приводи і противникам, і прихильникам диктатури висувати свої аргументи на користь того, що це ні до чого не привело. Захід також відчував певний дискомфорт через те, що громадянська війна тривала до такого не прогнозованого результату і розтягувалася у безкінечність. Було дуже багато непевності, яка помітно обмежувала можливості. Сьогодні цієї непевності стало менше, відповідно це неабияк вплине на ситуацію в Сирії і вже впливає. Сирійське керівництво буде змушене ретельніше підбирати слова і вже не зможе діяти тими методами, якими воно діяло буквально декілька тижнів тому. Хоча б через те, що перед очима вже є чіткий і зрозумілий фінал лівійської кампанії, і в Заходу при цьому розв’язуються руки. Захід, передусім в особі Франції, довів, що він є справжнім союзником лівійської опозиції. А це лише додасть йому певних очок в його доволі складній полеміці з авторитарним диктаторським режимом.
— А Україна отримала якісь бали чи вигоду за свою позицію з лівійського питання?
— Насамперед хоча б тим, що ринки сьогодні реагують падінням цін на нафту. Україна виграла в тому, що не була на боці країн, які під час громадянської війни відкрито підтримували режим Каддафі. В України залишається шанс працювати далі на лівійському ринку. Хоча такі шанси були раніше. Власне, можна лише говорити про те, як було використано ці шанси. Але тут у самій Україні проблеми. Не через те, що їй там заважають, а через те, що вона сама собі заважає.
