Завтра розпочинається чотириденний візит Віктора Ющенка до Сполучених Штатів. Подія особливо небуденна. Попередній президент тривалий час не міг зустрітися зі своїм колегою у Білому домі — і зовсім не з власного бажання. Новий «медовий місяць». Історичний візит. Нова доба українсько-американської співпраці. Це лише деякі позначення знову ж таки нової сторінки у відносинах Києва і Вашингтона. Під час візиту Віктор Ющенко має побувати у трьох містах — крім столиці, у Бостоні та Чикаго. Його найважливіші зустрічі — з Джорджем Бушем, держсекретарем Кондоліззою Райс і віце-президентом Діком Чейні. Найбільш визначний захід — виступ перед обома палатами Конгресу. Він відбудеться навіть попри певні організаційні труднощі, про що заявляли окремі американські конгресмени. У Бостоні Президент має намір відвідати дитячу лікарню, де лікують маленьку героїню із України — Настю Овчар. Порядок денний українсько-американських відносин надто насичений, щоб навіть побіжно згадати про його основні питання. Успішним візит лідера можна буде назвати якраз не тому, що його приймають у високих кабінетах США, а завдяки конкретним досягненням. Якими вони можуть бути? Про це в інтерв’ю з Євгеном КАМІНСЬКИМ, завідувачем відділом Інституту світової економіки та міжнародних відносин.
— Якщо провести коротку «інвентаризацію» відносин України та США, то які б питання ви виокремили як найголовніші?
— Я завжди дотримувався однієї тези: для будь-якої держави — і надто для країни перехідного типу — дуже важливо відмовитися від абсолютизації зовнішніх ставок. Зовнішні орієнтири — дуже важливі, однак вони не можуть бути вирішальними. У тому числі й коли мова йде про таку велику державу, як США. Це надзвичайно прагматична держава, яка керується насамперед власними інтересами стосовно будь-якої держави. Зовнішня політика є продовженням політики внутрішньої. Якщо так, то на сьогодні єдине, що зробила нова влада, — систематизувала всі вимоги ціннісного характеру (у тому числі й американські вимоги). Систематизація зроблена, на мій погляд, дуже добре, вона була заявлена на майдані Незалежності під час інавгурації Президента. Тепер залишилося реалізувати те, що було систематизовано, — вимоги і критерії демократичного розвитку, припинення економічної діяльності в відомих рамках закритості й відсутності такого пріоритету як національний інтерес. Із ким би не зустрічався Президент під час цього частково робочого, частково ознайомчого, частково офіційного і державного візиту, то насамперед треба мати на увазі, що американці чекатимуть від нас на всіх рівнях того, яким чином ми збираємося реалізувати визначені пріоритети. Інший момент в цьому ж сенсі — американці з увагою стежать за всім, що робить нинішня влада. На мій погляд, ті розходження, які сьогодні час від часу постають між деякими членами команди Ющенка, не можуть не позначитися певним чином на результатах візиту до США. Тут, очевидно, нове керівництво держави потребує якогось переосмислення. Для американців це надзвичайно важливо. Маю на увазі кадрову політику. Мені здається, що тут є певна поспішність, яка може стати на заваді в реалізації тих задумів, які проголосив новий Президент.
— Якщо говорити про очікувані результати від візиту Віктора Ющенка, то можна вести мову лише про загальний політичний позитивний антураж, декларативний рівень чи все-таки можливий і рівень конкретних досягнень?
— Я думаю, що можуть бути досягнуті кілька дуже цікавих конкретних речей. Передовсім я дуже сподіваюся, що нарешті буде скасована поправка Джексона-Веніка. Якщо під час виступу перед обома палатами в Конгресі, Віктор Ющенко зможе переконати парламентаріїв, то протягом кількох тижнів питання може бути вирішеним. Другий момент — можна відновити стратегічне партнерство і вивести його на новий рівень. Зробити його таким, яким має бути стратегічне партнерство. У цьому сенсі я маю на увазі насамперед відновлення роботи раніше створеної міжурядової комісії. Сьогодні, щоправда, вона мала б бути міждержавною, яка б називалася Буш — Ющенко, а не Кучма — Гор, аби не було оцієї певної принизливості. Коли мова йде про партнерів, то вони повинні бути рівними і за посадами. І якщо вдасться відновити цю комісію, то можна вирішувати головне для України сьогодні питання — це залучення інвестицій з метою їх диверсифікації, бо сьогодні у нас продовжують домінувати російські бізнесмени. Це добре, що вони сюди ідуть, але коли інвестиції диверсифіковані, то це набагато краще для держави. Усе буде залежати від того, що везе українська делегація до США у цьому сенсі. Ще один момент, який може бути реалізований, пов’язаний із наданням підтримки Україні в процесі входження в СОТ. Якщо ми домовимося з американцями, то зможемо вже цього року стати членом СОТ. Якщо ці речі будуть досягнуті, то візит можна вважати надзвичайно успішним.
Також варто звернути увагу на те, щоб повернутися до американської ідеї використання нафтопроводу Одеса — Броди в прямому напрямку. Мені здається, що в цьому сенсі є перспектива й вона може бути реалізована. Уже сьогодні треба ставити питання про певні спільні інвестиційні проекти для того, щоб Україна могла одержувати в Одесі нафту — в тому числі й іракську. Це важливо, особливо з огляду на те, якими жахливими темпами зростають ціни на нафту на світових ринках, — зокрема в Росії, де мають зрости роздрібні ціни на нафтопродукти десь на 25% вже в цьому місяці. Можна собі уявити, як вони піднімуться в Україні.
— Чи готове українське керівництво, на ваш погляд, ставити незручні запитання під час візиту до США? Маю на увазі рішення уряду США про відмову сплатити компенсацію родичам українського журналіста Тараса Процюка, загиблого в Іраку. Чи варто ставити це питання під час візиту?
— Думаю, це питання мав би ставити з багатьох причин міністр юстиції Роман Зварич, який зараз перебуває в США на другому українсько-американському бізнес- форумі. Це питання — в компетенції Мін’юсту. Тим паче, зі зрозумілих причин, за своїм походженням Роман Зварич має серйозні й значні можливості і особистісного характеру. Я дуже розумію горе родичів загиблого, але я думаю, що це питання можна було б вирішити на нижчому рівні. Я би на місці Президента питання подібного плану просто передав би у письмовому вигляді на розгляд людини, на яку вказав би Джордж Буш. Президент, думаю, до цього цілком готовий. Він може звернути увагу, що існують невирішені питання, ми б хотіли їх вирішити і ось викладено їхній зміст. І повідомити, що необхідні доручення з цього приводу передаються міністру юстиції. (Учора держсекретар України Олександр Зінченко заявив, що питання компенсацій батькам Тараса Процюка «немає на порядку денному» — під час візиту до США. Водночас Віктор Ющенко доручив МЗС обговорити цю тему на рівні дипломатичних відомств. — Ред. )
— Не виключено, однією з центральних тем на переговорах буде виведення українських військ із Іраку. Чи позначилось якось рішення Києва на відносинах України і США? Напевно, американці будуть піднімати питання про новий формат участі в стабілізаційній місії в Іраку. Яким може бути прийнятним для нас рівень такої участі?
— Стосовно першого питання можу сказати, що рішення не позначилося на відносинах і ніяк не вплине на них в майбутньому. Із приводу другого, то мені здається, та заявка, яка вже була зроблена вищими чинами української влади, що ми будемо навчати іракських військовослужбовців, цілком влаштовує американську сторону. Якщо ми туди відправимо висококваліфікованих інструкторів для підготовки іракських вояків, то це підійде США. І тут проблеми не буде. Я не бачу проблеми у зв’язку з виведенням контингенту із Іраку. Якби така проблема була, то американці як щирі, прямі люди вже давно про це б заявили на політичному рівні.
